Raventale – Dark Substance Of Dharma (2015)

За те десятиліття, що минуло з моменту релізу дебютного альбому Raventale - На хрустальных качелях, Astaroth Merc, як лідер (а до недавніх часів і єдиний учасник) цього нині відомого далеко не тільки в Україні проекту,привчив нас усіх до стабільно високої якості своєї музики не менше, ніж до регулярності виходу нового матеріалу. Власне, за цей період Raventale нічого не випускав лише у 2007 та 2014 роках. При цьому не втрачався вектор розвитку, кожен наступний повноформатник відкривав слухачу нові для проекту грані (хоча й без різких стрибків через одну-дві сходинки). У подібних справах завжди настає час проміжних підсумків, тож поява у серпні 2013 компіляції «Memoires» натякнула нам, що проект увійшов у фазу самопереосмислення. І справді, якщо поглянути на  дискографію Raventale в цілому, то можна помітити, що 7-й лонгплей  Dark Substance Of Dharma створювався найдовше з-поміж інших. Або, принаймні, для його кристалізації знадобилося найбільше часу.

Dark Substance Of Dharma – вже другий повноформатник з часу, відколи  Raventale зібрав концертний склад і почав виступати. Незважаючи на це, «в сухому залишку» участь запрошених музикантів  у записі цих платівок зводиться до вокалу, а все решта залишається за майстермайндом-засновником. Можна це оцінювати як чітке розуміння автором фундаментальної різниці між студійною роботою і концертами, а можна не оцінювати ніяк і звернути увагу в першу чергу на музику (і месидж) нової платівки.

Починаючи з назви (дуже вдалої для такого витвору), альбом справляє враження концептуального й присвяченого фундаментальним філософсько-світоглядним (і, на мою думку, навіть релігійним)  питанням. Власне, враження це небезпідставне. Хоча й питань у властивому розумінні слова музика тут і не порушує, натомість – солідно оповідає (і в цьому сенсі її варто назвати епічною), декларує і стверджує. Як нам усім відомо, для індуїзму та індуїстського розуміння буття центральними є троє богів: Брахма (як творець), Вішну (як хранитель) і Шива (як руйнатор). Ще з анонсів альбому уважний слухач міг припустити, що йтиметься в ньому саме про Шиву й про все, що випливає з його контексту. Перший же пісенний трек («Destroying the Seeds of Karma») сповна підтверджує це припущення: у метафізичну й досить лаконічну лірику, присвячену цьому богові, органічно вплітається одна з найважливіших мантр («Om Namah Shivaya»), яку, судячи з контексту пісні, варто розуміти в тлумаченні бхакті (хоча останнє – лише припущення). Неможливо не помітити, що вокаліст Athamas виконує цей приспів зі знанням справи, переконливо наслідуючи манеру тибетського ритуального співу.

Закладена цією піснею ментально-світоглядна основа далі лише деталізується та розгалужується (наприклад, один з треків присвячений богині Калі), поступово нагнітаючи відповідну своєрідну піднесено-негативну атмосферу й підводячи слухача до апогею, який припадає на фінальний номер («LastMoonFermata»), приспів якого кидає прямий заклик: «I call out every one, who’s ready / to the total liberation / leave every thing a side, we will find beauty / indesrtuction».Залишмо фахівцям потенційні дискусії з приводу того, чого тут більше: експліцитного шиваїзму чи імпліцитного антикосмічного сатанізму, але констатуємо, що індійсько-тибетський вектор світоглядних пошуків досі лишається досить нетиповим для європейських представників blackmetal-сцени, тож концепція альбому Raventaleє дуже небанальною.

Як то нерідко буває із концептуально насиченою творчістю, коментувати власне музичний її бік зазвичай не настільки цікаво (і Dark Substance Of Dharma у цьому сенсі – не виняток), але це в жодному разі не означає, що музика тут не на висоті. Навпаки, – маємо справу напевно з найбільш новаторським для Raventaleальбомом, який підтвердив виразно прокреслену його попередником (Transcendence) тенденцію до відчутних змін в саундстилістиці. Тепер вона являє собою в цілому середньотемповий, проте агресивний і виразно структурований blackmetal(на відміну від «гібридних» ранніх платівок, в яких неможливо не відзначити вплив думу), де водночас у потрібні моменти знаходиться місце елементам прогресиву (гітарне соло в другій половині передостаннього треку) або атмосферній клавішній партії, що звучить наприкінці шикарного кавера на «Красный Смех» Єгора Лєтова. До речі, цей переспів дуже вдало вписався в альбомну концепцію навіть попри свою певну несподіваність (раніше кавер зустрічався на альбомах Raventale лиш раз, – і той був на Anathema) і англомовність решти треків Dark Substance Of Dharma.

Підбиваючи підсумки, зазначимо таке: дуже схоже на те, що Raventale зараз у кращій аніж будь-коли досі формі, а 7-й альбом проекту вдало перекидає місток між його першим і другим десятиліттям, лишаючи по собі враження, що потенціал цієї творчої одиниці далекий від вичерпаності.

Слухати / завантажувати:  https://raventale.bandcamp.com/album/dark-substance-of-dharma