паліндром — Стіни мають вуха (2020)

Цього літа львівський проєкт паліндром випустив другий повноформатник. Розповідаємо, які почуття він викликає. 

Львівський МС Степан Бурбан, більше відомий, як Кашляючий Ед, рік тому випустив синті-поп альбом. Назвав він свій проєкт паліндром і гучно заявляв, що, мабуть, це єдиний такий експеримент. Бо митець думав, що напише такий собі лоу-фай один разок, просто спробує, просто видасть ті треки, які не ліпились до Кашляючого Еда (ред. сольний реп-проєкт Степана). Але воно вибухнуло, і Степана навіть назвали одним з артистів 2019 року. Реліз "Про сьогодні, завтра і вчора" наробив багато шуму та налаштував пресу на цікаві інтерв’ю з нішевим на той момент виконавцем.

Але всередині літа вийшла друга повноцінна робота паліндрома — "Стіни мають вуха". Як і минулий його LP, це відсилання до 1990-х, раннього Скрябіна, лоуфайного саунду та всього осіннього. Все наповнене меланхолією та якимось щастям з дуже сумною посмішкою.

Альбом дуже особистий, це чути одразу, з перших нот. Степан уже сам розкладав усе по поличках у чисельних інтерв’ю музичним медіа України, тож можна почитати про сенс кожної пісні від автора особисто. Давайте тому краще про враження від почутого. У "Стіни мають вуха" є дві дуже явні зачіпки з останнього десятиліття XX сторіччя. Перша — це соло наприкінці треку "Святковий". Сильно відсилає до "Division Bell" Pink Floyd зразка 1994 року. А друга — це остання пісня лонгплею "Прекрасний час". Там теж у кінці чується фрагмент гурту Enigma "Return To Innocence". До речі, колись казали, що цей німецький колектив ідеально пасує для сексу. У паліндрома майже так само, тільки занадто багато особистого у настроях та текстах. Тому підходить більш для рефлексій, ностальгії, зітхань та заглиблення у себе. І це справді талант — передавати власні переживання слухачу так, що він ще й свої спроєктує на низку пісень. 

Про "Брюховичі 97" — головний хіт альбому — вже висловилися усі. Особисто мене зацікавила гра слів про "грає брехунець". Так, пісня відсилає до тих самих радіоточок у 1990-і, що стояли в кожній хаті та крутили хіт-парад "12-2", до речі, зі Скрябіним у ротації. І загалом у альбомі багато дитинства для людей зразка 1980 — 1987 років народження. Навіть запахи можуть в пам’яті зринути. Від нього водночас стає затишно й паралельно з’являються кухонні привиди холодних осеней та зим, які прийшли вимкнути рубильник зі світлом. І от у квартирі працює тільки радіорозетка. Паліндром саундтреком у тих випадках був би не найжахливішим варіантом.

Але він є зараз. Такий виконавець не міг не з’явитися через 20 років після кінця тої епохи. Це вже переосмислений час, він прожитий вже не такими як я, і бачиться з інших кутів. У такий інтерпретації багато лірики, вона мила, вона правдива. Саме так, музика паліндрома чесна, а це означає, що вона справжня. Кажуть, що ділитися зі сторонніми людьми особистим доволі важко. А тут той випадок, коли вдалося. Чи ми всі для цього виконавця не чужі? Мабуть, з цим питанням прокинулось моє власне та особисте.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Паліндром — проєкт львівського hip-hop виконавця Степана Глави, відомого також за сольним проєктом Кашляючий Ед. Орім того він був учасником гурту Глава 94. На його рахунку два повноформатні альбоми та чимало кліпів.

Паліндром у мережі:

https://www.facebook.com/palindroms/
https://www.instagram.com/palindrom.ed/
https://soundcloud.com/stepan-glava
https://www.patreon.com/palindrom
https://www.youtube.com/channel/UChC0-DWHSWUMbK-P1HzEs3Q