a noend of mine - Sanctuaires (2021)

Сьогодні після кількарічної перерви київський проєкт a noend of mine випускає свій другий повноформатний альбом "Sanctuaires". Ось чому вам варто його послухати. 

Якщо терміну "інстинкт самозанурення" не існує, то його слід вигадати. Саме на такі роздуми мене навів альбом "Sanctuaires". Це реліз, що цього березня його презентує нам засновник і лідер гурту a noend of mine (anom), Олександр (Лесь) Виноградов. "Sanctuaires" — про пошуки сакрального в повсякденному. Саме такий задум має альбом, і цей задум відображено і в самій його назві. Жанр релізу можна визначити як атмосферний пост-прог.

"Sanctuaire" перекладається з французької, як "вівтар" або ж "сховок", "прихисток". У буддизмі є поняття "прийняти прихисток"”, і, оскільки до того, як учень його прийме, він має знати основи, то почнімо і ми з них, тобто з короткої передісторії проєкту і його засновника. Лесь Виноградов є учасником відомих шанувальникам дум-металевих Vin de Mia Trix, а також Kauan, з жанром для яких визначитися трохи складніше. Окрім цього Лесь є автором статей, керівником напряму "Візуальне мистецтво" Українського інституту й частим спікером на різного роду мистецьких подіях. 

У 2014-му році Лесь Виноградов сформував свій сольний проєкт a noend of mine. Дебютний альбом "The Serenity’s Eve" було створено за участі Антона Бєлова (KAUAN, Helengard), а вийшов він у 2016 році на китайському лейблі Pest Productions. Того ж року anom як тріо (Лесь Виноградов, Ігор Бабаєв, Євген Дмитрієв) вирушили у мінітур Китаєм та виступили з концертом у Києві на підтримку британського гурту Antimatter. Останній живий виступ a noend of mine має назву "Live Serenity". 2017-го року anom випустив EP під назвою "Green Sketches", після чого Лесь зосередився на роботі над новим альбомом.

Багато матеріалу в процесі роботи, яка, до речі, проходила непросто, було неодноразово переписано. Над інструментальною частиною "Sanctuaires" Лесь працював у себе вдома, вокал писав на київській студії PostMix.

"Sanctuaires" — не лише сховище або прихисток. Це сакральна топографія, "святі" місця (у кожного з нас є такі, і не обов’язково в релігійному сенсі), шлях до себе або час, коли нас переповнює найбільше натхнення, адже у натхненні можна шукати прихисток, у натхненні є щось священне. "Sanctuaires" — це інстинкт самозанурення. Перша частина релізу, "Des chemins crépusculaires" (фр. — сутінкові дороги) розділена на три так звані "movements". Відразу ці "дороги" починаються у сутінках. Ми вирушаємо у мандрівку меланхолійними ландшафтами, голос, що звучить під час цієї подорожі, схожий на твій власний, внутрішній, що наспівує чи то колискову, чи то вказує, яким шляхом йти до самого себе. Голос — провідник, який допомагає не загубитися в сутінках. А електронні пульсації, як нитка Аріадни, допомагають не загубитися на цьому шляху (а ще, за словами Леся, ці пульсації — то відлуння легендарних київських рейвів, які можуть слугувати своєрідними маркерами часу, що, втім, необов’язково).

Оповідна рамка альбому — це і природний хід речей, і трансформація (внутрішня): природна зміна тіні світлом (до світла ми прийдемо наприкінці "Sanctuaires", з "Vers l`immensite de l`aurore eternelle"). Це повсякденна фізика, що її ми спостерігаємо кожної доби, і водночас внутрішній процес: відповіді на питання, духовні пошуки, якщо хочете. Те ж саме у своїй величній п’ятій симфонії казав нам Людвіг ван: від мороку — до світла, через боротьбу — до перемоги. Від кокона — до метелика, що теж можливо. Так чи інакше, альбом "Sanctuaires" абсолютно заслуговує на статус концептуального.

Попередній альбом проєкту

Четвертий трек на "Sanctuaires" ("Lento tenebroso", італ. —"повільно, похмуро") має структуру колажу, поєднуючи в собі "Як тебе не любити" (гімн Києва з 2014-го року), четверту симфонію Бориса Лятошинського (власне, назва треку взята з однієї з частин симфонії) та фрагменти аудіозапису "Безсонної ночі", — вірша, який читає сам поет ("другу ніч уже, другу — не спиться, жовкнуть у вікні ліхтарі"). Колаж має зв’язок не лише через географічну складову (усі три твори написані у Києві). Темпоральний аспект також присутній: всі три твори, з яких складено колаж, написані у шістдесяті роки минулого століття.

"Au fond de cette nuit, une lueur". Тут так звані "movements" — це "спалахи" ("lueurs"). Це ще одна медитативно-меланхолійна частина альбому, так звані "найтемніші сутінки перед світанком", поподорожувавши крізь які ми й вийдемо до того світла, кінцевого призначення одіссеї наших внутрішніх пошуків. Я б усе ж хотіла уникнути слова "духовний", бо воно може надати двозначності. Проте сам пан Виноградов, хоч і не вважає себе людиною релігійною, за його власним зізнанням, все ж альбомом "Sanctuaires" спробував створити власну "секулярну версію духовної музики", запозичуючи назви для треків на альбомі з французької художньої — тобто світської — літератури, які, втім, відсилають до мес, церковних служб, молитов. З паном Лесем завжди було непросто, ще з часів його членства у Vin de Mia Trix, з їхніми тридцятихвилинними думовими епосами, які не кожен серйозний меломан міг перетравити за один підхід. Але коли внутрішні пошуки були простою справою, в якій результату досягаєш миттєво, ніби одним квапливим рухом зриваючи плід із Дерева пізнання?

Кілька слів про обкладинку й артворк до "Sanctuaires". Все це — справа рук талановитої київської художниці Каті Бучацької. Катя створила також метал-лого для гурту, що є експериментом для мисткині, а також абстрактним зображенням готичного склепіння та сухого гілля, що гармонічно поєднується з атмосферою релізу.

Мова "Sanctuaires" — окрема тема. Лесь переклав оригінальну лірику з французької на давньогрецьку, адже саме вона, за переконанням Леся, якнайкраще пасує до "сакрального" настрою, яким просякнутий реліз. Крім того, мова релізу — не просто давньогрецька, а власна, Лесева версія цієї мови. Так зроблено навмисне, щоб не відволікати слухача від споглядання музичного ландшафту і подорожі ним. Оригінальні тексти французькою можна буде знайти в буклеті "Sanctuaires".

Серед впливів "Sanctuaires" можна назвати багато кого: від Opeth і Dead Can Dance до funeral джазу, Bohren & Der Club of Gore й Олів'є Мессіана. "Sanctuaires" однозначно припаде до серця всім, хто шукає атмосферики, медитативної задумливості та музики, яка спонукає, чи то пак надихає на рефлексію і самозаглибленість та дослідження власного сакрального. 

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua 

a noend of mine — сольний атмосферік/депресів/прог-рок проєкт Леся Виноградова (KAUAN, Vin de Mia Trix), заснований у 2014 році. Дискографія нараховує один мініальбом та два LP. Дебютний лонгплей був виданий за сприяння китайського лейбла Pest Productions та створений разом з Антоном Бєловим (KAUAN, Helengard).

a noend of mine у мережі:

https://anoendofmine.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/anoendofmine/
https://www.instagram.com/anoendofmine