Крізь війну та пандемію: як українські клуби переживають кризу
Українська музична індустрія дуже постраждала через коронавірусну кризу, а добити тих, хто якось протримався, може війна. Сьогодні дивимося, як за кризових змов виживають українські клуби.
З початку локдауну 2020-го року ми багато писали про фінансові збитки, яких зазнав музичний сектор, про пошук нових форматів концертів через заборону масових заходів, навіть намагалися спрогнозувати, яким буде концертне життя після спаду рівня захворюваності. 2021-ий став періодом надії, коли після вдалої кампанії вакцинацій та на тлі масової тенденції повернення до звичного життя здавалося, що вже 2022 стане роком відновлення концертної індустрії, а фестивальний сезон вражатиме масштабом. Проте в лютому всі сподівання щезли.
"Був клуб, у ніч на 24 лютого його життя зупинилося, зупинилося повністю, про які концерти, тусовки, якесь клубне життя можна говорити? Добре, що ця "смерть" була клінічна й зараз заклад відновив роботу, але на самому початку вторгнення це була повна зупинка", — пригадує перші дні війни Ігор Настенко, артдиректор Volume Club.
Повномасштабне вторгнення і справді стало новим викликом для концертного сектору — клуби знову втратили можливість проводити івенти. Проте деякі з них переформатували приміщення під інші потреби. Так Otel` використовував клуб як склад і сортувальний пункт для забезпечення потреб волонтерського руху та територіальної оборони. А одеський Мore Мusic Сlub у перші тижні війни став прихистком для людей, які не встигали потрапити додому до початку комендантської години, а ще був імпровізованим бомбосховищем для тих, хто проживав неподалік.
"Перший місяць, ми не працювали, оскільки ситуація була нестабільна. Усі члени нашої команди перебували в тяжкому психологічному стані", — розповідає Олександр Ходосевич, співзасновник More Music Club.
Передумови кризи
Отже, криза, яка почалась у 2020-му, наразі тільки посилилась через повномасштабне вторгнення. Ми не маємо достатньо даних, аби порівняти ситуацію зараз із докризовим періодом, адже вперше неакадемічний музичний ринок України ґрунтовно дослідила лише у 2020 році музична агенція Soundbuzz:
"Український музичний ринок із моменту свого становлення не мав єдиного джерела, де була б позначена структура ринку з провідними стейкхолдерами. Документально не фіксувався вплив макро- та мікросередовища, форс-мажорних обставин (зміна політичного курсу країни, воєнні дії, пандемія тощо), які здатні кардинально змінити вектор розвитку ринку", — зазначається у вступі до дослідження.
Проте навіть без наявної статистики можна стверджувати, що концертна індустрія переживає украй тяжкі часи. Під час пандемії ми спостерігали хвилю закриттів клубів. Лише в Києві у 2020 році припинили діяльність Monterey, Bingo, Coshey, Crest. І якщо в столиці концертним закладам можна знайти альтернативу, то ще допандемічне закриття ужгородського клубу Outsider практично унеможливило якісну організацію андеграундних заходів у місті приблизно на рік.
Культовий клуб Bingo пропрацював 20 років, але не пережив пандемію. Зараз на його місці — черговий АТБ
Подібна ситуація спостерігається в більшості обласних центрів і, тим паче невеликих містечках, де зручних концертних майданчиків небагато, часто — лише один-два на весь населений пункт.
"Один із важливих факторів розвитку музичного ринку — наявність концертних залів, як малого розміру (до сотні людей), так і великих комерційних арен. Малі зали важливі для розвитку локальних артистів, які через виступи для обмеженого кола слухачів можуть удосконалювати сценічні навички. Водночас розбудова великих арен сприяє приїзду в Україну світових зірок, яким потрібні спеціальні технічні умови для створення шоу", — йдеться в дослідженні Soundbuzz.
З цим згодні й самі музиканти. Макс Товстий, учасник The Heavy Crawls, розповідає, що для останнього туру на підтримку нового альбому гурту довелось знизити вимоги до клубів. Музикант пояснює, що в маленьких містах реально зібрати 50–100 відвідувачів, тому "виступати в залі на 400 чоловік групі, яка збирає 50 нецікаво, а власникам — невигідно". Зараз для його гурту головне — відіграти, а не виступити в найкращому клубі міста, як хотілося раніше.
"Якби я мав свій клуб, то він би був відносно невеликий, хотілося б, щоби там завжди було тісно", — додає Максим.
Він також порівнює досвід українських виступів із закордонними:
"Я виступав у 10 країнах Європи, там не прийнято мати апаратуру, лише лінія, тобто пульт і колонки, а багато де й цього немає. Там прийнято возити все своє, тому групи на авто возять, або орендують бус, ну або на місці орендують, як ми зараз, лише барабани."
Сам Максим має й автомобіль, і потрібну апаратуру, але це радше виняток, аніж типова практика для більшості українських команд, які зазвичай везуть із собою лише основні інструменти — гітари, синтезатори чи тарілки для ударних. Отож, украй важливим критерієм у виборі клубу для виступу для промоутерів та музикантів є не тільки місткість приміщення, а і його технічне забезпечення, і в умовах України тягар останнього падає насамперед на заклад та на організаторів.
Як українська музична спільнота оцінює ефективність концертних майданчиків. дослідження, Soundbuzz 2020
Олександр Куц, учасник гурту VOVK додає, що бажання зробити великий безперервний тур на два й більше тижнів по великих і маленьких українських містах вкрай складне в реалізації, бо початок тижня "мертвий" для концертів в Україні. Деякі клуби можуть і не працювати в понеділок-вівторок. Тобто, кожен тур перетворюється на тур вихідного дня — четвер-неділя. Це, з одного боку, дає можливість відпочити між виїздами, а з іншого, збільшує витрати на логістику.
"Тут з'являється проблема "конкуренції", коли гурт хоче якнайшвидше забронювати для себе підходящу дату в підходящий день, але вона вже зайнята іншим концертом, а альтернатив по клубах немає", — розповідає Олександр.
Також музикант пояснив, чому гурти часто оминають маленькі міста у своїх турах:
"У великих містах є лише по 1–2 концертні майданчики на 100–200 глядачів, які мають беклайн і не мають упереджень із приводу важкої музики. У менших містах ситуація дуже складна. Якщо немає підходящої відомої зали, потрібно, або шукати людину, яка організує все на місці (знайде приміщення, хоча б частину беклайну і т.п). За це часто не хочуть братися, і концерти просто не відбуваються".
Справді, у клубах, які орієнтовані виключно на електрону музику, може не бути обладнання для якісного визвучення гітар та барабанів. Будинки культури, які є чи не в кожному місті й теоретично могли б приймати в себе концерти, завжди мають вмонтовані крісла, що заважає проведенню тих же метал/панк концертів, або ж електронних вечірок. А основне технічне обладнання багатьох клубів часто не може задовольнити навіть базові райдери гуртів.
Як результат, у купі випадків організовувати концерти фінансово невигідно, адже додаткові витрати на оренду обладнання збільшують бюджет та унеможливлюють подекуди навіть самоокупність концерту.
На основі дослідження УКФ та Мінкульту, червень 2022
Перешкодою до фінансової рентабельності клубного бізнесу стає й податкове законодавство. Ще на початку карантину музична спільнота закликала державу звільнити від сплати ПДВ музичну індустрію, прирівнявши її до кіноіндустрії та книжкового сектору. Проблеми квиткового законодавства, оподаткування та можливості допомоги від держави у 2020 році досліджувала незалежна музична ініціатива Music Export Ukraine.
Проблеми із сусідами
Так склалось, що клубний бізнес завжди мав багато проблем, і без форс-мажорних обставин. Уже згаданий раніше Мore Мusic Сlub 3 рази переїжджав у різні приміщення, а один раз тимчасово закривався.
Проблем з орендою приміщення зазнав, зокрема, і дніпровський клуб Модуль.
"Тільки ми почали оговтуватися після наслідків Covid19, тільки стало можливим робити офлайн концерти та вечірки, як отримали звістку від господарів комплексу, у якому ми орендували наші приміщення, про те, що вони продали територію великому міському забудовнику. Ми переоформили з ним договір оренди на рік, але вже через декілька місяців нас поставили перед фактом, що треба терміново зʼїхати з локації, бо там скоро розпочнеться її знос", — розповідає Євген Гончаров, співзасновник клубу Модуль, лейблу Dnipropop, Abstract Beats Community.
Проблема з вимушеним переміщенням клубу не обійшла й ужгородський Outsider.
Перший клуб довелося перенести з центру міста через скарги та "підпільну війну" сусідів. А конфлікт на другій локації вилився не тільки в остаточне закриття, а й у судовий процес.
"Клуб перемістився в більш слушне для цієї діяльності місце, віддалене від житлових будинків. Це стало поштовхом для концертної діяльності, масштаби івентів значно виросли. Але й на цій локації нам склеїли справу на замірах шуму, які, однак, підтверджували, що ми не порушуємо норми. Це запустило багаторічний судовий процес із певною сусідкою (фізособою) та її чоловіком — колишнім військовим прокурором.
Одного дня ми прийшли до клубу, куди нас уже не пускали. Цю абсурдну справу я в першому читанні програв, після чого був особисто зобов'язаний відшкодувати моральні збитки в розмірі декількох місячних орендних плат клубу. Я апелював, змінивши адвоката, та виграв згодом справу", — пригадує Євген Штайнер, співзасновник клубу Outsider.
Bar13, який став ідейним наступником Аутсайдера, не оминули проблеми з різними радикальними політичними організаціями. Схожа проблема спостерігається й у київських клубів на Подолі. Погрози й фізичні напади залишались безкарними, а бездіяльність поліції неодноразово ставала причиною мітингів.
Ведення клубного бізнесу під час пандемії та війни
Ми поговорили з представниками трьох клубів з Одеси, Києва та Дніпра, щоби дізнатись, як клубний бізнес реагує на виклики сьогодення, чому їх навчив кризовий досвід та що допомагає продовжувати діяльність.
Модуль
Криза, спричинена пандемією, змусила працівників клубів шукати нові способи залучення коштів — найчастіше це був краудфандинг. Саме фінансова підтримка відвідувачів чи просто небайдужих змогла врятувати не один заклад. Так, найстаріший андеграундний клуб Харкова "Живот" опинився на межі закриття через борг за оренду у 2021 році, але завдяки донатам втримався. Київському клубу Closer вдалося зібрати 34 тисячі євро на оплату оренди та комунальних послуг — за великі фінансові внески клуб дарував квитки на концерти та фестивалі, які почав організовувати, як тільки зняли заборону на проведення масових заходів.
Меломан Анатолій Сливка дізнався з дописів у соцмережах дніпровської митцівні Модуль та репостів від артистів-"резидентів", що заклад потребує допомоги:
"Модуль збирав грошики на своє існування та розвиток — я донатив. Спонукало розуміння, що саме цей заклад не гнався за "мас-маркет культурою" та не влаштовував дискотеки 80-х, а стійко й монотонно тримався вектора відносно андеграундної, переважно електронної, якісної музики у своїх стінах. Така "принциповість" не давала аж багато заробити, тому розумію — такі заклади точно потребують підтримки".
Окрім залучення коштів, Модуль також шукав нові формати роботи:
"Під час пандемії та її обмежень було дійсно нелегко підтримувати діяльність нашої інституції, але ми якось справлялися завдяки підтримці нашої спільноти, яка активно донейтила. У ті часи нам вдалося не тільки не закритися, а й опанувати нові для себе напрями. Ми відкрили студію звукозапису, почали переходити в онлайн, робити стріми виступів наших артистів, узяли участь в організації онлайн фестивалю Intercity live, відкрили музичний лейбл Дніпропоп", — пригадує Євген Гончаров, співзасновник клубу Модуль.
Відео з Intercity Live 3.0.,2020
У листопаді 2021-го Модуль провів дві останні прощальні вечірки через вимушене закриття клубу. За три дні всі конструкції були розібрані та вивезені на склади (потім, після початку активної фази війни, більшу частину будівельних матеріалів та меблів віддали на обладнання бліндажів, шелтерів для переселенців та бомбосховищ).
"Закриття Модулю та вивіз усього нашого обладнання дуже вдарили по нас як у фізичному та матеріальному плані, так і в моральному. Уся команда вигоріла. Тому ми планували до кінця зими відпочити, переосмислити те, що відбулося, а вже потім починати пошук нової локації та фінансування на відкриття нового простору. Але вже через місяць занудьгували та почали думати над майбутнім, дивитися деякі локації", — додає Євген.
Перед початком повномасштабного вторгнення він традиційно повіз групу зі 150 людей на щорічний зимовий музичний табір, який із командою Abstract Beats організовує на Драгобраті. Уже після повернення з відпочинку планував активно братися за пошук нового місця. У Дніпро повернувся 23 лютого, а 24-го почалося вторгнення й усі плани в один момент перекреслилися:
"Одна частина команди пішла захищати нас на фронті, інша частина активно займається волонтерством та забезпеченням наших друзів усім необхідним включно з машинами, дронами, прицілами, коліматорами та іншим устаткуванням. Зі співробітників клубу на фронті перебувають співзасновник, завгосп, бармени, звукорежисер, адміністратор, декілька резидентів діджеїв".
Ще близько 30 друзів команди Модуля зараз боронять країну в різних підрозділах. Багато хто з них звертається по допомогу і спільнота завжди намагаємося знайти для них необхідне. Наразі вже вдалося зібрати та відправили такої допомоги десь на 3 мільйони гривень.
Більше про спільноту Модуля ви можете дізнатися із сюжету Ukrainer.
Попри всі ці обставини Модуль продовжує боротьбу й на культурному фронті. Уже наприкінці першого місяця повномасштабної війни в команди виникла ідея організовувати благодійні концерти. Вони списалися з Андрієм Палашем, директором центру сучасної культури Дніпра (Dccc), він же одразу без вагань погодився надати майданчик для івентів — так виник проєкт Комендантський джаз. Перший концерт провели вже 1 квітня, після чого на голому ентузіазмі раз на тиждень провели ще 14.
За ці концерти вдалося зібрати приблизно 300к у загальний фонд, з якого забезпечуються потреби на фронті.
"Трохи пізніше ми взяли невелику паузу, написали грантову заявку та отримали фінансову підтримку в рамках проєкту #ZMINA_2_0 від фонду Ізоляція та Європейського Союзу. Це дало нам змогу вийти на кращий рівень у технічному забезпеченні наших концертів. У рамках цієї програми ми провели ще 6 івентів", — каже Євген.
Наразі пройшло вже 20 Комендантських Джазів і команда не планує зупинятись. На думку Євгенія, ці івенти дали змогу багатьом артистам та слухачам трохи відволіктися, зняти напругу, а ще і принесли користь нашим захисникам — це ситуація win-win, що наближає нашу спільну перемогу над агресором.
More Music Club
Досвід пандемічної кризи допоміг працівникам ММС втримати заклади від закриття й під час повномасштабного вторгнення. Хоч і не відразу, але вдалося домовитися про знижку на оренду. Також ММС продовжив започатковану на початку пандемії практику онлайн-концертів:
"Пандемія допомогла в плані нашої готовності та пристосованості для роботи в зачиненому режимі. Починаючи з другої половини березня ми стали проводити благодійні онлайни, збір коштів на ЗСУ. Початок культурного опору та благодійність надала нових сил, щоби далі розвиватися та вдосконалюватися", — розповідає Олександр Ходосевич, співзасновник More Music Club.
Один з останніх концертів More Music Club
У якийсь момент, крім донатів на ЗСУ, клуб закликав свою аудиторію скидати кошти й на підтримку самого клубу.
"Коли одеський ММК збирав донати на ЗСУ й на себе, то закидував пів косаря один раз. Подумав, що на армію тоді було легше зібрати, ніж на підтримку клубу, а містяк найс і ми грали там декілька разів", — каже учасник Slice & Dice, Марк Бокань.
Влітку, коли обмеження на проведення масових заходів було послаблено, ММС почав пускати людей на концерти. Поступово кількість відвідувачів почала збільшуватися. Наразі клуб проводить по 3–4 концерти на тиждень, кількість гуртів обмежена, але команда намагається радувати одеситів і привозами з інших міст.
Volume
Команда київського клубу Volume повністю заморозила роботу клубу в період із лютого до початку літа. Втриматись на плаву їм допомогли заощадження, а також небайдужість із боку орендодавця. Усі донати, які клуб збирає на концертах, йдуть на ЗСУ.
"Війну й пандемію досить важко порівняти, зовсім різні проблеми. Під час пандемії всі хотіли тусовок, усі були на низькому старті, щоби розпочати музичне життя як тільки відпустить карантин. А війна зовсім по-іншому вплинула на людей, це був величезний шок і було не до роботи в музичній сфері принаймні десь до літа, коли ситуація трохи стабілізувалася в Києві", — розповідає Ігор Настенко, артдиректор Volume Club.
Зараз Volume проводить концерти трохи рідше ніж до війни, бо сьогоденні реалії диктують нові правила: нічної роботи тепер взагалі немає, а робота в будні ускладнена часовими рамками — через комендантську годину концерти завершують до 21:00.
Однак, як додає Ігор, змінилася сама атмосфера концертів. За його словами, люди активно ходять на івенти й між ними є певне відчуття єдності, що це не просто розвага, а підтримка тих, хто на фронті. Також Ігор помітив певну переоцінку самої ролі подібних заходів, "як в андеграунд метал концертах, так і на попсових дискотеках":
"Війна змусила людей трохи по-іншому подивитись на те, що вони мали до війні — можливість почути гурти, сходити поспілкуватися з друзями в якийсь заклад тощо. Війна чітко дала порозуміння, що завтра цього може вже не бути в нас і треба це цінити. А що найстрашніше, це все не гіпотетично, а ми реально бачимо, знаємо тих, для кого це завтра вже не настане ніколи", — додає Ігор.
Дводенний фестиваль Ukrabilly Bang, що проходив у Volume на початку вересня, зокрема з онлайн-форматом, зібрав на ЗСУ 205 тисяч гривень
Тож можна виділити такі основні методи, що допомагають клубам вижити або адаптуватись до кризи:
- Краудфандинг. Це може бути збір коштів на конкретну потребу, формування спільноти, що постійно підтримує клуб (наприклад, на Patreon), продаж абонементів на майбутні концерти. Комунікуйте з аудиторією через соцмережі та проговорюйте свої потреби.
- Фінансова подушка. У такі буремні часи особливо складно бути впевненими, що завтра на нас не чекає новий виклик. Якщо є можливість заощадити фінанси — це варто зробити.
- Перегляд домовленостей з орендодавцем. Зараз українці згуртовані як ніколи раніше, усі мають схожі проблеми, тому шанс бути почутим із боку власника приміщення дуже великий. Знижка на оренду або орендні канікули можуть допомогти втриматись на плаву.
- Гранти. Так, пошук і написання заявок займають багато часу, не завжди одразу вдається отримати фінансування чи розібратись із юридичними питаннями, але фонди на зразок House of Europe, Goethe-Institut, Культурний простір, фонд "Відродження", Ізоляція, USAID готові підтримувати українську культуру, зокрема час від часу з’являються програми, що підходять клубам. Як варіант, спробуйте знайти більш досвідченого партнера та втілити перший проєкт разом. А безкоштовну консультацію можна отримати на платформі Інша освіта.
- Нові формати взаємодії з аудиторією. Онлайн-концерти доволі добре себе зарекомендували. Нерідко глядачі донатять за перегляд, як за відвідування офлайн заходу. Також це можливість не втрачати зв’язок із відвідувачами, які через різні обставини не можуть прийти у свій улюблений клуб. Як організувати онлайн-концерт, ми писали тут.
Культура не чекає закінчення війни, вона має жити тут і зараз. росія вдерлась на нашу землю, не просто щоб анексувати територію, а щоби знищити нас і нашу культуру. Тільки об’єднавшись і борючись, зокрема й на культурному фронті, ми можемо протистояти загарбнику.