Артем Міняйло: Без реклами неможливо пробити інформаційний шум у мережі

Артем Міняйло - учасник гурту Bojevilla, організував захід під назвою Outsider Fest. Щоразу, коли ми бачимось, у нас виходять доволі цікаві діалоги про музику, стан сцени та що взагалі відбувається з сучукрмузом. І цього разу я вирішив поділитись таким експіріенсом з читачами.

- Окей, насамперед я хочу поговорити з тобою не як з учасником Буженіни (див. Bojevilla), а як з оргом Аутсайдеру (Outsider Fest) і людиною, яка давно вже вариться у казані з сучукрмузом. Аутсайдер фест був, як ви самі заявляли, добіркою гуртів, які грають "неактуальну музику". Чому вона неактуальна і чому саме ці гурти?

Артем (далі - А): По неактуальності - дуже просто. В умовах тотальної комерціалізації на всіх рівнях, актуальним залишається той, хто може амортизувати своє виробництво. Про стан метал-індустрії вже багато сказано, можна по-різному її оцінювати та надавати різне емоційне забарвлення, але факт залишається фактом: важка музика збирає погано. Внаслідок цього у сфері тотальна нестача коштів, що призводить, у більшості випадків, до трьох шляхів:

1. Робота "в стіл". (Гурти, які випускають релізи та не займаються промо, концертами і т.д. Або гурти, які просто постійно пишуть матеріал і нічого не оприлюднюють.)
2. Дилетантство.
3. Робота в мінус.

Після 2010-2012-го років почався дуже сильний спад і, за відчуттями, пару років тому ми відштовхнулись від дна і починаємо потроху спливати. Причини цих явищ досить прості: хвиля популярності пішла в іншому напрямку, гітарна музика виявилась найменш здатною до еклектики, яку так вимагало це десятиріччя.

Що ж до вибору гуртів, тут все дуже просто: були запрошені ті, кого я бачив вживу і повірив. Крім того, The Nietzsche - гурт, який я слухаю років п'ять, і мені дуже хотілося дати їм можливість виступити перед аудиторією, на яку вони заслуговують. Буженіна - тому що для нас аутсайдерство не положення в таблиці, а стан душі.

- Як на мене, андеграунд після 2012 року став більш витонченим і жанровим. Але як ти вважаєш, що важливіше - донести свою музику до більшої кількості людей за допомогою трендовості чи залишатись вузькожанровим андеграундом, який задовольнить меншу кількість людей, але буде залишатись якісним і витонченим?

А: Андерграунд від того і "витончений", що його мало хто слухає і знає. Найважливіше грати ту музику, яку хочеться, яка найкраще тебе очищує. А все інше - робота менеджменту і піару. Грубо кажучи, якщо в тебе душа лежить до поп-музики й ти можеш її робити щиро, то тобі пощастило, а якщо тобі приносить задоволення грати нойз-індастріал-хаотик-пост-рок - ну що ж, доведеться попрацювати, щоб комусь це стало цікавим.

- Окей, то що ж нам тоді робити? Прийняти долю невизнаності масами чи намагатись щось робити? Наприклад, як це стало з хіп-хопом після 90-х. 

А: Маси й не мають визнавати нікого, тому що маси мають хавати те, що їм дають, з одного боку, і те, що пропонує кон'юнктура, з іншого. Два варіанти: або ти робиш те, що тобі подобається і задовільняєшся тим, що маєш, або робиш те, що подобається і всіма силами, використовуючи сучасні засоби просування, збільшуєш аудиторію, даєш змогу почути тебе якомога ширшому колу людей. Власне, що ми і зробили з Аутсайдером.

Є, правда, ще третій варіант, але то не стосується неформату :)

- Що за третій варіант ти казати не хочеш?

А: Третій варіант — кон'юнктурний.

- А чи є сенс щось робити в Україні?

А: Звичайно, є сенс. Внаслідок остаточного розмиття жанрів, публіка стала дуже пластичною до сприйняття нового: якщо у 2000-х були чіткі межі субкультур, то зараз на одному фесті можеш стрибати під Enter Shikari, потім качати під Курган і закінчити вечір виступом Христини Соловій. І далі залежить лише від твоєї харизми та креативності: чи захочуть тебе слухати далі, чи буде цікаво відкрити твій відеокліп або прочитати інтерв'ю.

- Отже, у нас вимальовується така картина. Слухачі можуть слухати багато жанрів, які ніяк не поєднані між собою, що свідчить про музикальну ерудованість фанатів. Разом з цим маємо Аутсайдерів (так, з великої, бо це тепер наш термін, лол). Значить Аутсайдери нічого не роблять для направлення своєї музики до більшої кількості людей? Чи все набагато легше - деяка музика просто не може вийти з Аутсайдерства?

А: Це не обов'язково свідчить про ерудицію, це означає, що люди сталі більш відкритими. Ну і потрібно уточнити, що це не стосується більшості.

Але, з іншого боку, так - багато хто свідомо відмовляється від промоушену. Ну і, якщо навіть і приймаються якісь кроки в цьому напрямку, то вони є самостійними та непрофесійними. Пройде ще декілька років, поки всі визнають, що без реклами майже неможливо пробити інформаційний шум у мережі, а позитивні відгуки профільних медіа майже не додають популярності.

З іншого ж боку, хіп-хоп у світі вже декілька років на хвилі, але за весь цей час у нас не з'явилося нових зірок у цьому жанрі, тому можна сказати, що україномовний, ба, навіть, український хіп-хоп в наших реаліях - теж справа аутсайдерів. Тим більше, що деякі репери нам набагато ближчі по духу, аніж багато колег по цеху.

- Чи існує, на твою думку, один-єдиний шлях просування своєї музики на наших просторах?

А: Звичайно, не існує) Розвиватись завжди є куди, творчість - не перегони. Тим більше, бути почутим і отримувати гідний фідбек - це лише базис для хорошого гурту.

- Припустимо ситуацію: просування спрацювало і ви тепер один з найкрутіших гуртів країни у своєму жанрі, що далі? Чи не вважаєш ти, що підписання контракту з лейблом може негативно вплинути на вашу творчість (але позитивно вплинути на популярність)?

А: Далі ти можеш впевнено займатися своєю справою, робити шоу вищої якості і писати легендарні альбоми.

Щодо лейблів, я навіть не знаю сучасних алгоритмів їх роботи, тому абсолютно нічого не можу сказати на цю тему.

- Тепер поговорімо про сам Аутсайдер фест. Не буду ставити стандартні питання про те, наскільки важко було все організувати, і подібні речі. Для початку - продовженню бути?

А: Так, вже формуємо лайн-ап і обираємо локацію.

- Які недоліки ти сам помітив у власній організації та що наступного разу хотів би виправити? Яким чином хочеш зробити краще?

А: Звичайні такі недоліки для першого масштабного івенту: таймінг, звук, деякі проблеми з комунікацією. Надалі, як мінімум, буде краще, тому що команда, яка буде займатися фестом сильно розширюється. Але поки ніяких деталей ми не можемо розголошувати. Потрібно прибрати всі пройдені помилки. Також я хочу розширити жанрові рамки. Ну і будемо ще сильніше бити по всіляких маркетингових штуках.

- Маєш очікування щодо розмаху Аутсайдеру 2?

А: Поки що рано говорити, але явно друга частина має бути масштабнішою)

- Який, по твоєму, стан концертних майданчиків України та Києва і чи варто їх відкривати більше, чи навпаки, спочатку треба більше концертів?

А: Це взаємопов’язані штуки - чим більше гуртів буде збирати, тим більше шансів, що будуть відкриватися заклади, з іншого боку, потрібно, щоб було де збирати.

В Україні все плачевно, не секрет, що за останні роки позакривалося багато клубів. Одеський More Music Club взагалі не зрозуміло як існував із таким плачевним відвідуванням. 

- Як тобі було проводити Аутсайдер у Mezzanine? Може, хотілось би чогось більшого? Чи клуб здатен на більше?

А: Mezzanine мені дуже подобається атмосферою і політикою адміністрації, це було дуже хороше місце для першого івенту. Але він не розрахований на фести, було складно організовувати бекстейдж. Тому зараз потрібно вибрати більший клуб, який би відповідав усім вимогам наступної частини. Плюс, з'явилася ідея використовувати нестандартні локації.

- Дивлячись на все вищесказане можна подумати, що у нас нема антиподу "Раніше було краще" є лише "Все завжди було погано". То може завершиш це інтерв'ю якоюсь красивою думкою про майбутнє нашої сцени?

А: Красивих думок немає. Ми або щось робимо й отримуємо результати, або все залишається як є. Все залежить від нас. 

Bojevilla у соцмережах:

https://www.facebook.com/bojevilla/
https://bojevilla.bandcamp.com/
https://www.youtube.com/channel/UCNG_FEfUyBoFI-MbRxm6Geg/videos
https://www.instagram.com/bojevilla/

Обкладинка - фото kirai gigs