Вітчизняний метал і українська мова

9 листопада — День Української мови й це хороший привід повернутися до питання використання української мови у вітчизняному металі. Своїми думками на цю тему поділився Микола Мага, вокаліст ужгородського дез метал гурту Обрій, що, власне, співає українською. До того ж він опитав кількох інших музикантів, чому вони для себе обрали також рідну мову. 

Отже, з чим асоціюється в обізнаного вітчизняного слухача українськомовний метал? Можливо, це будуть блек метал гурти, що популярні в усьому світі. Або ж це будуть Karna чи Morphine Suffering, які популярні вдома, в Україні. Чи гурт Motanka, який досить несподівано потрапив під крило Napalm Records. Або все це разом взяте. Тобто місцями все виглядає досить райдужно, є приклади успішних українськомовних колективів як всередині країни, так і за її межами. Але якщо копнути глибше, виявимо, що українськомовні команди перебувають у меншості серед загального числа вітчизняних метал-гуртів.

У принципі, це не дивно. Ми маємо справу з кон'юнктурою англомовних метал гуртів у світовій метал-сцені й тому природньо, що гурти намагаються в питанні вибору мови їх наслідувати. Бо вважається, що використання англійської мови дасть можливість розшити свою аудиторію, обзавівшись фанатами в усьому світі. Але тут, як в анекдоті про Чапаєва та Петьку, є нюанс. Чомусь наші команди масово не стають популярними там (хоч число успішних потрохи росте), і досі кожен поодинокий випадок, коли хтось "вистрілює", сприймається в нас як велика подія. Усе ж тут, очевидно, не питання мови, а, радше, справа в хорошій музиці вкупі з важкою, кропіткою працею. Та й ніхто не скасовує імовірність, що десь може несподівано пощастити. Наприклад, коли використання рідної мови із вкрапленнями фолку чи якихось національних образів може допомогти гурту виділитися серед легіонів англомовних метал-команд. Як-от, новозеландський колектив Alien Weaponry, а ви про кого подумали?

Взагалі особисто мені досить важко уявити пересічного металхеда, який через екстремальний вокал намагається розслухати, що воно там таке співається про трупи та різанину чи про усіляку окультну сатану. От, чесно. Бо вокал — це, найперше, інструмент, а вже потім про донесення якоїсь інформації. А ті люди, кому дійсно цікаво ознайомитися з лірикою команди, можуть просто почитати тексти. Тут може стати в пригоді і грамотний переклад із добре написаного оригіналу. Але точно не неграмотний англомовний текст, чим так часто грішать наші команди.

До того ж варіант саме локального успіху, всередині країни, не є вже таким поганим. Звісно, можна нарікати, що в нас нема ринку, що наш пересічний споживач ще не зрілий, погана інфраструктура та логістика. А можна бути, скажімо, гуртом Karna, зі своїм гуцул-металом катати тури країною й бути на сцені всіх літніх фестів перед заповненим полем. Ось тут, як на мене, вкупі з хорошим матеріалом і кропіткою працею українська мова буде хорошим бонусом. Бо хоч вище я й писав, що пересічного споживача подібної музики лірика цікавить далеко не першою, але коли люди сприймають певну мову на слух, то це все ж таки працює на користь гурту.

Яка буде мораль цього всього тексту? — А ніякої моралі не буде. Кожен вільний вибирати, якою мовою йому співати. Інша справа, що особисто мені хотілося б, щоб українськомовних команд було більше. Тим паче, що маючи в арсеналі таку мелодійну мову, сам диявол велів.

І, насамкінець, я хотів би дати слово деяким іншим вітчизняним музикантам, що співають українською.

Іван Козакевич (Sectorial)

Ми — гурт з України та співаємо українською, це нормально. Текстовий складник пісень, для мене особисто, є важливою частиною творчості, тому підхід до написання слів у мене відповідний. Я сприймаю тексти не лише як частину пісні, але і як окремий елемент, поезію, що може бути й окремо від музики. Такі тексти допомагають більш повно і вдумливо заглиблюватись у подорож разом із музикою. Це також одна з причин, чому на записах Sectorial голос ми намагаємось писати максимально розбірливо — аби слухач міг чути слова в поєднанні з музикою.

Співати українською ми почали давно і, у той час, це було незвично слухачам. Було чимало критики з цього приводу, що важка музика не "звучить" з українською і под. Попри те, ми продовжили, водночас популярності набули Drudkh з текстами на слова українських класиків і це, на мою думку, змінило ставлення до українськомовних текстів у металі. Також не можу не згадати неймовірних грайндкор-парубків Epicrise з Лисичанська, що внесли неабиякий вклад в українськомовну екстремальну музику.

Зараз використання української мови навряд чи надає якісь особливі переваги в просуванні чи зростанні популярності гуртів, багато хто співає англійською, адже це допомагає знайти свого слухача далеко за межами нашої країни, донести свою творчість більшій кількості людей, і це нормальний розвиток. Але українськомовні важкі гурти привертають особливу увагу і, особисто мені, є дуже цікавим, саме з погляду україномовних текстів, їхнє поєднання з абсолютно неймовірними музичними жанрами та стилями.

І перший промінь забринить у листі,
І золотом заграє павутиння,
Перед очима — лагідне тремтіння,
Танцююче в прозорому намисті.
Sectorial

Олекса Блїдий (екс-Soom)

Думаю, що це буде мій особистий камінь-аут. Я почав використовувати українську мову поряд з англійською та російською ще коли грав у Fumantia Mauris, але це так і залишилося пробою пера, очевидно, через низьку якість проєкту та ідіотський підхід до всього. Власне, Soom вже отримав назву, коли був сформований концепт українськомовного заупокійного стонеру, чим, на жаль, гурт так і не став. Це мав бути комерційний прийом, зауважуючи, що в здебільшого російськомовному Харкові з'являється українськомовний метал-гурт. Водночас, це НЕ блек, паган, вайт-прайд чи ще якась огида. Це був гурт, який дійсно рідною мовою співав про рідні речі: вживання психоактивних речовин, галюцинації як спосіб існування, оспівував інсайдерські меми і под. Та, зрештою, стався 2014 рік і мова стала зброєю особисто для мене. Особливо це відчувалося під час усіх наших візитів до РФ, за які мені досі неймовірно соромно, та саме там я зрозумів важливість української мови як частини своє власної ідентичності. Тим паче ми грали там наш єдиний гострополітичний трек "Чорна Зима, Червоне Небо", де є рядок "Під сміх старезного мольфара згорить Імперія Безчесних". Попри перебування у РФ, приємно було грати для опозиційних Кремлю відвідувачів, які віталися з нами "Слава Україні!", а також підспівували тексти українською і в особистому спілкуванні висловлювали сором та вибачення за події в Україні. Тож цей злочин проти політичної свідомості був вартий того.

Зрештою, концепт гурту, побудований на, хоч і не масовій, нішевій, але українській культурі, умовно-патріотичні виступи у РФ, — усе це призвело до того, що я перестав зважати на російськомовність Харкова і відверто ватну позицію багатьох мешканців міста, і знайшов у собі сили повністю відмовитися від російської мови (так, навіть у запитах у гуглі). Уже понад рік я — один із небагатьох, хто зробив цей крок геть від Москви в Харкові.

У музиці я навіть у майбутніх проєктах сповідуватиму лише українську мову. Впевнений, що зарубіжний слухач сприйматиме продукт рідною мовою музикантів, як усі свого часу сприйняли неангломовний Rammstein чи зараз у захваті від шведськомовної версії нового альбому Opeth. Популярність французького та німецького хіп-хопу це лише підтверджують. Тож популярність українськомовного металу, особливо без відвертих ознак зігометства, в усьому світі — справа часу.

Артем Міняйло (Bojevilla)

Питання "чому ми використовуємо українську" мені здається взагалі не логічним, бо це наша рідна мова і, відповідно, є пріоритетною. Тим більше, що, граючи емоційну рефлексивну музику, питання найбільш точної передачі інформації є найважливішим.

До того ж, не дарма є мем про те, що вся українська література про журбу — наша ментальність і, як наслідок, мова містить цей нерв самотності, що втілюється в безлічі синонімів та зворотів для опису "негативних" почуттів. Тому насправді є дивним, що так мало сучасних метал-гуртів її використовують.

Що стосується інших плюсів:

• шарм ексклюзивності — на українських фестивалях та і взагалі на концертах дуже рідко можна зустріти українськомовний метал-гурт;
• українська в екстремальній музиці звучить специфічно, і цим додає оригінальності для вух "непосвяченого" слухача;
• один із найголовніших: доступність сприйняття — як би англійська не розповсюджувалася, пересічна молодь набагато краще сприймає рідну мову. З іншого боку, карго-культ ніхто не скасовував, але зараз мова не про це;
• меметичність — і всередині гурту, і серед слухачів з’являються жарти на основі співзвучності деяких слів у тексті, і через контрастність першочергового сенсу й каламбурного, з’являється гумор, тексти краще запам’ятовуються, з’являється емоційний зв’язок.

Думки, висловлені в блогах, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Фото kirai gigs