Ихтиандр Один у Папы Дельфин: як велося прог-рок гурту в Україні 90-х

Прогресивний рок в Україні – річ вкрай недосліджена. Цьому явищу завжди бракувало глибшого аналізу та певної систематизації, адже відносно широкому загалу відомі лише, скажімо, 5R6 (тепер Doomed City) чи Обійми Дощу, а дуже багато гуртів (як сучасних, так і "старожилів") залишаються осторонь.

Саме тому я вирішив взяти інтерв’ю у Дмитра Дороша, лідера українського прог-рок гурту Ichthyander Dad’s Only Dolphin (раніше Ихтиандр Один у Папы Дельфин) і розпитати, як раніше велося проговому колективу.

"Іхтіандри" були активними у 90-х, записали демо, дали кілька успішних концертів, після чого розпалися на багато років. У 2014 році відбувся реюніон і гурт виступив на One Music Fest у Кропивницькому. Колектив визначає свій жанр, як арт-рок (по суті, синонім прогу) під сильним впливом джазу, авангарду та фолк-музики – на їх творчість вплинули такі легенди, як King Crimson, Gentle Giant, Frank Zappa, Mahavishnu Orchestra та інші.

– Почнемо з того, що Ихтиандр Один у Папы Дельфин можна спокійно назвати корифеями прогресив-рок сцени України 90-х. Чи могли б ви трохи розповісти про ті часи? Які були умови для репетицій, виступів? Як взагалі було гурту, що виконував складну, авангардну музику?

Дмитро (далі Д): Наш гурт зібрався у 1994 році в Кіровограді (зараз Кропивницький), який завжди перебував на периферії. Тому часто бракувало музикантів, які були би здатні розуміти та грати таку музику. Якщо у Києві, наприклад, на той час було достатньо людей, які могли сприймати прогресив, то у Кіровограді їх можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Зате пощастило з репетиційкою – один із учасників гурту був керівником ВІА при технічному університеті, тому мали нагоду репетирувати скільки влізе. А в якості компенсації мусили виступати на різних заходах і виконувати відомі пісні.

– А як щодо студійного запису?

Д: Ми робили все власними силами. Перше демо записували на два бобінні магнітофони старим "совдепівським" способом – методом накладання. Все було на голому ентузіазмі.

– Як пройшов ваш перший виступ?

Д: Дуже круто! Використовували все, що потрапляло під руку – стробоскоп, наприклад. Апаратура була не надто якісною – налаштовували її два дні. Зате звук був пристойним. Запросили багато відомих музикантів із філармонії послухати нас – усі були в захваті. Олексій Іванович, ведучий програм "Music Box" і "Рок-Полігон" навіть порівняв той наш виступ із дебютом Pink Floyd – казав, було дуже психоделічно.

Читайте також: Київські рок-альбоми 80-90-х років: ТОП 10

– Чи всі учасники гурту слухали прогресивну музику, розуміли її?

Д: Я захоплювався класичним арт-роком 70-х: King Crimson, Yes, Gentle Giant і т.д., інші учасники полюбляли сучаснішу музику, на кшталт, Dream Theater, проте ми зійшлися на спільній любові до прогресиву.

– Які цікаві прогресивні українські гурти знаєте періоду 90-х?

Д: Люблю творчість Олега Путятина - проекти "Всяк Випадок", "Сверчковое Число". Останні навіть грали на якомусь фестивалі в Англії.

– Нічого собі! Це було у 90-х?

Д: Радше в кінці 80-х, вони зробили це "по комсомольській лінії". Вдячний Олегу – саме завдяки його пораді ми вислали наш перший запис (той самий, що був записаний на бобінах) через знайомих у Німеччину. Пізніше в тамтешньому глянцевому журналі з’явилася схвальна рецензія на наш демо-запис. Для нас, гурту з "якогось там" Кіровограду, це було справжнім шоком.

Згадую й інші гурти – Oakman і Biocord з Києва.

– Як вам вдавалося знаходити шанувальників? Адже якщо зараз така музика знаходиться в повному андеграунді, то тоді й поготів. Чи, може, навпаки, людям було цікаво відкрити для себе щось нове?

Д: Мені здається, раніше людям була цікавіша така музика. Зараз, в епоху Інтернету, люди ситі від різноманіття. Все доступно, все легко – й нове вже не так цікавить. У 90-х ситуація була іншою. Ми могли зробити вхід вільним на наш концерт і спокійно зібрати зал на 400 людей. Зараз "тусовка" дуже змінилася.

– Як ставитеся до сучасної української прогресивної сцени? Назвіть кілька гуртів, які знаєте й слухаєте.

Д: Цікавлюся творчістю наших земляків, Inside The Sound – дружимо з ними гуртами, зробили разом у Facebook спільноту "Prog Music Ukraine". Знаю ще Silent Grace з Одеси, грають інструментальну музику. Варта уваги й творчість Антона Калугіна з Харкова – проекти Karfagen, Sunchild. Між іншим, наш барабанщик допомагав йому записувати його останній альбом, "Echoes From Within Dragon Island", який вийшов у лютому цього року.

– 2014 року "Ихтиандр" виступили на One Music Fest 2014, вперше за багато років. Як виникло бажання зробити реюніон і як таку ідею сприйняли колишні учасники гурту?

Д: Це була ідея бас-гітариста. Одного разу він запропонував поностальгувати, пограти що-небудь. Навіть була ідея "лабати" кавери. Я ж подав ідею взяти старий матеріал і трохи осучаснити аранжування. Як результат – реюніон на фестивалі, який став наче підсумком усієї нашої творчості. Між іншим, тоді ми записали виступ і випустили дводисковий альбом (відео й аудіо), розіслали його по різним журналам. Поступово почали з’являтися рецензії з країн Північної й Південної Америки, Європи. На жаль, у нас не вистачило сил "дотиснути" до кінця – ми зіграли на фестивалі та знову розбіглися на невизначений період. На щастя, зараз вже є нова програма, яку поступово розучуємо з учасниками гурту.

– Тобто в планах є нові релізи й виступи?

Д: Так. Це буде абсолютно новий матеріал.

– Дякую за цікаву розмову!

Ichthyander Dad’s Only Dolphin у соцмережах:

https://www.facebook.com/ichthyanderband/