Авангард чи експериментальна музика: що кажуть музиканти
Згадані в заголовку терміни прийнято в буденному спілкуванні часто плутати або міняти місцями, багато хто категорично проти слова вживання "експериментальний", коли мова йде про музичні жанри, Вікіпедія та музична преса має на цей рахунок власну доволі строгу позицію. Спробуємо трохи розібратися, що визначає ці терміни та що про них думають вітчизняні музиканти, які таку музику самі ж і створюють.
Авангардна музика — це жанр, який вважається лідером інновацій у своїй ніші, причому термін "авангард" означає критику наявних рамок, відмову від буденності, звичайності на користь унікальних або оригінальних елементів у звучанні. Така музика, однак, усе ще перебуває в рамках певної музичної традиції, нехай і є її екстремумом.
Історично цей термін прийнято вживати для позначення будь-якої тенденції модерністської музики після 1945 року, яку не можна визначити як експериментальну музику. До цього терміну можна віднести одну з основоположних робіт Луїджі Руссоло "Мистецтво шумів" (1913), де він пропагував використання промислових і воєнних шумів для створення зовсім нового звучання музики. Але лише наприкінці 1940-х років термін авангард остаточно приєднався до музики завдяки творчості композиторів, пов’язаних із Дармштадтською літньою школою. У той же момент у Сполучених Штатах Джон Кейдж мав більш революційне бачення. У своєму всесвітньовідомому творі "4’33’’" 1952 року він уперше ввів тишу, як звук, що кидає виклик уявленню про те, що таке музика. Ця "композиція" складалася з 4 хвилин і 33 секунд мовчання, і це було більше філософське твердження, ніж музичний твір.
Оскільки метою авангардної музики обов’язково є політична, соціальна та культурна критика, щоби вона кидала виклик соціальним та художнім цінностям, провокуючи аудиторію, такі композитори, як Ігор Стравінський, Річард Штраус, Арнольд Шенберг, Антон Веберн, Джордж Антейл та Клод Дебюссі обґрунтовано вважаються авангардистами у своїх ранніх творах (які вважалися провокаційними, незалежно від того, чи мали вони це на увазі під час створення музики). Також не можна не згадати таких творців, як Джон Кейдж і Гаррі Партч. Вони навпаки, упродовж усієї своєї творчої кар’єри залишалися авангардистами за власним бажанням.
Експериментальна ж музика містить незвичайний інструментарій або нові композиційні принципи та, згідно з визначенням, лежить за межами музичної традиції. Цей термін уперше з’явився, як загальний ярлик для будь-якої музики, яка розширює наявні межі та жанрові визначення. Експериментальна практика широко визначається дослідницькою чутливістю, яка радикально протилежна класичним музикальним творам. Така музика містить у собі елементи випадковості щодо композиції чи її виконання, а також гібрид різних стилів.
Ця практика стала популярною в середині 20 століття, особливо в Європі та Північній Америці. Той самий Джон Кейдж був одним із перших композиторів, які використали цей термін, й одним із головних новаторів експериментальної музики. У Франції ще в 1953 році П’єр Шеффер почав використовувати термін musique expérimentale для опису композиційної діяльності, яка містила магнітофонну музику. Гаррі Партч та Айвор Даррег працювали з налаштуванням на основі фізичних законів гармонічної музики. Для виконання подібної музики вони розробили групу експериментальних музичних інструментів.Musique concrète (буквально "конкретна музика") — це форма електроакустичної музики, яка використовує акустичний звук як композиційний ресурс.Була і вільна імпровізація або вільна музика — це імпровізована музика без будь-яких правил, де у багатьох випадках музиканти докладають активних зусиль, щоб уникати кліше, тобто очевидних посилань на відомі музичні умовності чи жанри.
На практиці чітко провести межу між цими двома напрямами, особливо якщо ми говоримо про сучасні, нові альбоми, часом доволі складно. Але спільне в них те, що подібна музика не для всіх. Досвід прослуховування часто буває дивним і явно складним. Але найкращі релізи з цих світів справляють на захопленого слухача незабутнє враження, відбиток на його психіку та, якщо пощастить, глибоку зміну.
Що ж, загальні терміни та визначення — це добре, але для кращого розуміння характеристик обох напрямів, особливо у вітчизняному контексті, варто почути думки та коментарі яскравих представників самої авангардної та експериментальної сцен. Наші герої теж підіймають питання вживання термінів "авангардний" та "експериментальний" і описують свої відчуття від творення та прослуховування подібної музики.
Стосовно сучасної електронної музики термін "авангард", наскільки мені відомо, майже не використовується. Це більш про академічну музику минулого сторіччя, джаз та метал. Електронну музику називають експериментальною, або вигадують новий мікрожанр. Крім того, авангард і експериментальна музика це не одне й те саме. Але ідеї близькі — це екстремальне тяжіння до нового, це розуміння, що в рамках "традиції" (що б ми під нею не розуміли) уже немає задовільних шляхів розвитку та самореалізації.
Прослуховування такої музики вимагає уваги та осмислення, вона не може грати на фоні. Інколи ви повинні знати контекст, передісторію. Цікаво, коли експериментальна електроніка дає змогу зовсім по-іншому подивитися на музику та її складові. Свого часу на мене справив враження альбом "Rossz csillag alatt született" від канадського музиканта Venetian Snares, це суміш брейккору з академічною музикою. Я навіть не міг зрозуміти, як таке можна створити. Продовжую слідкувати за творчістю французького музиканта Igorrr, який жонглює блек-металом, брейккором, балканськими мотивами та барочною музикою. З улюблених альбомів — "Nostril" 2010-го.
Авангард — це навіть не окремий жанр у музиці, а скоріше кінцева точка, межа певного жанру. Авангардна музика дає змогу експериментувати та водночас не виходити за академічні, класичні або загальноприйняті рамки. Подібна музика допомагає мені розширити кругозір, дізнатися більше про музичну форму та зміст. Дає змогу поглянути на світ за межами розміру 4/4.
Якщо казати про авангард, то, звичайно, раджу композиції Валентина Сільвестрова, представника гурту "Київський авангард". Це радянський протоембієнт. Якщо ж з електронної музики, то Zoviet-France "Shouting At The Ground" та Morton Subotnick "Silver apples of the Moon" (перший, хто почав експериментувати з модульними синтезаторами). Також варто послухати Neptunian Maximalism "Solar Drone Ceremony" (суміш усього, чого тільки можна).
Для мене це така сама музика, як і вся інша. Взагалі я нічого не знаю про авангард/експериментальну музику. Ми ж не будемо називати постпанк чи, наприклад, блек-метал експериментальною музикою? Звісно, ні. Так само якісь гаражний рок із його багатьма варіаціями (можна гараж-панк грати, а можна інді-поп-рок).
Це все вже дуже традиційна музика, з купою альбомів, лейблів, фестів та досить жорсткими стилістичними рамками. Просто ця музика непопулярна, і слухають її 300–1000 людей на місто. Тому її називають авангардною, експериментальною, андерграундною, як хочете! По суті це просто набір непопулярних жанрів та піджанрів року та металу й, може, трохи електронної музики.
Отже, якщо хочеться постпанк, то починайте з Joy Division. У принципі, можна й закінчити на Joy Division з постпанком. Взагалі я б починав із “"великих" гуртів у будь-якому жанрі.
Женя: Мені подобається самоіронічний підхід до будь-якої творчості! Звичайно, можу послухати конвенційно добротні треки, але моя душа завжди буде лежати до смішного формату. Іноді знаходжу пісню, наче повний відстій, але такий відстій, що аж круто. І просто подобається ганятися за новими формами звучання!
Наташа: Більшість авангардних форм пов’язані так чи інакше з політичними та соціально-культурними настроями, це завжди відгук на те, що відбувається навколо. Тому я захоплююся більше локальними артистами та артистками, бо їхній настрій із більшою ймовірністю збігатиметься з моїм. Для мене важливо під час прослуховування музики дізнаватися більше про самого артиста чи артистку, хто він такий і чому він це робить. Так само більше волію відвідувати перформанси товаришів і творців, ніж слухати в записі. У цей момент відбувається синергія між усіма людьми в просторі й можна відчути не лише насолоду від музичної частини, а і спільність між нами.
Мені подобається, що в сучасному світі немає форми генія, зараз це більше diy культура, гнучкіша, і кожен і кожна можуть зробити свою заяву в будь-якій для них зручній формі. А те, що вона змушує мене відчувати… це непередбачувана для мене подія, зазвичай я не думаю ні про що. Часто буває, що я вмикаю щось, тому що вже в певному муді перебуваю.
Напевно, з київських хлопців, чиї виступи мене вразили — це Kavkazka Sound. Їхні музичні роботи, перформативна частина не залишають мене байдужою. Стою з розплющеним ротом зазвичай.
А загалом більше рекомендую слухати збірки музичних композицій. Є багато дослідників та дослідниць, які колекціонують таку музику. Це зручно, тому що часто в артистів та артисток немає повноцінних альбомів, а є випадки, коли люди просто виклали в інтернет свою імпровізацію й не очікують, що це хтось побачить. Антон Шмаргович є таким колекціонером, дівчина Amo Bishop на soundcloud колекціонує українських артистів та артисток, та й можете послухати наше шоу з Женею на 20ft Radio.
Експериментальна музика — це завжди пошук нового, поза жанрами та кліше, це винахідливість та свобода! Послухайте VARIÁT "I Can See Everything From Here"!
Для нас авангард — це жанр, який дивиться вперед та може завтра стати масовим та популярним. Ще, такий напрям дає змогу виражати свої думки у вільній, незалежній від загальної тенденції формі. Але експериментальний та авангардний — це не одне й теж. Треки експериментального напряму можуть спонукати нас задуматися над тлінністю биття та відчути синестезію. А якщо без жартів, то вони більш відверті, дивні та прекрасні у своїй нелінійності. Послухайте Майка Паттона та Альфреда Шнітке.
Для мене авангард — це музика внутрішнього світу та переживань людини. Така музика може бути нещадною для пересічного слухача, але поціновувач зможе відчути задум та емоцію композитора. Також авангард дає великий простір для уяви…
У популярній музиці часто все зрозуміло, мотив крізь всю композицію несе один визначений настрій, однаковий для кожного слухача. В експериментальній музиці настрій часто змінюється впродовж одного твору.
Ймовірно, що ця музика показує складніші відчуття, які може відчувати людина. Недарма в експериментальній музиці часто використовують дисонанси, які дуже чітко описують нашу дуальність та страх занурення в хаос. Гармонія — це багато, у чому зрозумілість та передбачуваність, що забезпечує нам спокій. Певна послідовність акордів у популярній музиці дає нам почуття захищеності та спокою, які так часто нам потрібні. Але у випадку з авангардною музикою ми нібито виходимо за рамки цієї системи та перебуваємо в просторі непередбачуваному та складному для розуміння.
Для мене вихід за межі звичного — це цікавий процес, який приваблює мене. Я думаю, що можна послухати для початку Brian Eno, як одного з найвизначніших, на мою думку, персонажів. Але хотілося б познайомити вас із дуже вражаючим і рідкісним виконавцем, якого важко знайти в мережі:
Що послухати?
Врешті ми погодимося, що термін "авангард" частіше вживають у наш час щодо гітарних жанрів, класики, або таких творів, де основа звучання більш-менш чітко зчитується, а от музика з електронною основою та справді шаленою мішаниною жанрів імовірніше отримає лейбл експериментальної.
Ми зібрали плейлист українських виконавців, героїв цього матеріалу й не тільки, які можуть занурити вас у море шумів, звуків, емоцій, шелестів, почуттів, які підпадають під визначення авангардної або експериментальної музики.
Він також доступний на Spotify, Deezer, Apple Music i Youtube Music.
- My Personal Murderer — Summa (2019)
- Terra Impressionum — Transmitting Device (2010)
- Svitlana nianio — Lisova Kolekciya (1995)
- NoT — why not? (2019)
- Signals Feed The Void & Demian Feriy — Непереможне сонце (2017)
- Ядовитая собачья слюня — люсичка (2017)
- Abusive Fisherman — Клятвопреступник (Oathbreaker) (2019)
- Поліхордіка — Кібернетичні паси (2021)
- Le cru — LANTUKH (2021)
- Hyperboreus — Fighting with God (2021)
- DZ’OB — Beings for Throbbing (2018)
- Brainhack Musicbox — Brownarium (2021)
- Tungu — Прилив избыточного счастья (2020)
- Monumental — Purification (2020)
- Katarina Gryvul — Inside the creatures (2020)
На обкладинці - фото з Pexels
