Season of Death – Sky Will Shed A Tear (2015)

Коли на горизонті української метал-сцени раптом з’являється новий музичний проект (або альбом), який дуже вирізняється від усіх подібних оригінальністю ідеї та подачі, то варто вже задуматись, чи не з вітчизняного аналога Мінас-Моргула чи Гетеборга він родом? Як правило, ця думка є істинною. Тим більше, що справді без Харкова знову не обійшлось.
Власне, про Гетеборг я згадав не випадково (та й Мінас-Моргул теж, якщо зважити на відомі музичні тенденції, які диктують сьогодні моду в Харкові), адже об’єктом даного огляду є молодий проект Season of Death, який підкорювати ешелони майбутніх шанувальників буде на поприщі жанру, історія якого почалась саме в цьому шведському місті стараннями уже всім відомих гуртів на початку 90-их років минулого століття.
Історія ж нашого гурту почалась зовсім нещодавно: наприкінці 2014 року зусиллями 22-річного Романа Стьопіна – лідера гурту, його вокаліста та автора лірики. Ідея його створення, орієнтиром якого був «жанр melodicdeathв цілому», виникла ще на початку того року ж року, а в життя її втілитись вдалось після виходу наприкінці вересня першого демо As Long As You Fall, студійну версію якого можна буде почути вже на майбутньому міньйоні. Після цього релізу Роман почав набирати свою команду, в яку ввійшли два гітаристи Нік та Влад, басист Ілля та барабанщиця Ліза, з якими, власне, й був записаний та зведений альбом в харківських студіях NQR’sStudioта N.C. Records.
Дебютний мініальбом, який отримав дещо меланхолійну назву Sky Will Shed A Tear, вийшов у світ вже 25 травня 2015 року на декількох відомих інтернет-магазинах, як от Bandcampчи Spotifyбез допомоги жодного рекорд-лейблу. Дана EP-шка складається з 5-ти композицій загальною тривалістю 20 хв, яких повністю вистачає, аби дізнатись, чи вдалось музикантам реалізувати власний потенціал.
Сучасні тенденції в даному жанрі, зважаючи на його специфіку, на жаль або на щастя, з моменту його виникнення встигли просунутись далеко вперед (або в сторону), (пере-) наситивши класичне звучання, подароване At the Gates чи Carcass чверть століття назад, усім чого душа бажає, починаючи від акордеонів і волинок і закінчуючи пластиковими клавішними свистульками, перетворюючи улюблений мелодез в якусь незрозумілу клубну екстремальщину. Думаю, обійдусь без прикладів. На щастя, цього про Season of Deathне скажеш, адже харків’яни вирішили цитувати саме ту шведську класику, балансуючи між характерним жорстким і злегка брутальним за рахунок інструментальної ритм-секції та вокалу звучанням та інтенсивними віртуозними програшами соло-гітари. Так, без використання синтезаторів не обійшлось, але їхня роль настільки другорядна, що про неї згадуєш лише розбираючи альбом для подібного роду оглядів.
Власне, сам альбом починається з однойменної композиції, яка практично з перших секунд розставляє усі крапки над «і», демонструючи прекрасний безкомпромісний гітаро-орієнтований MDM. Постійне змагання двох гітар, одна з яких порушує спокій жорсткими і жаскими рифами, а інша розрізає цей моноліт, підсилений до того ж гроулом Стьопіна в дусі Йогана Хегга з Amon Amarth, постійними імпульсами мелодійних запилів. Перша композиція настільки вдала в плані тої ж хітовості, що вже після другого кола прослуховування слова «Скай віл шед е тіар» мимоволі самі лунають з твоїх вуст в потрібний момент часу, а нетривале влучне вкраплення клавішних, яке плавно переливається в гітарне соло в якості ендшпілю, взагалі віддає духом фінської школи мелодезу. Наступна композиція «Take My Hope Away» виконана в тому ж напрямку, але цього разу набагато інтенсивнішим використанням барабанів, бас-бочок зокрема, що тільки додає необхідного жару і качовості. Взагалі, про ударку можна поговорити окремо, відзначивши дійсно успішну технічну гру Лізи, але якби саме їх звучання при зведені вивести трохи вперед… Але менше з тим, оскільки нашу всю увагу до себе привертає, мабуть, найяскравіший трек міньйону – «As Long As I Fall», з якого і почалась історія гурту. Чудовий швидкий 20-секундний інструментальний початок взагалі віддає Children of Bodom зразка початку 00-их і це не може не сподобатись, після якого соло-гітара, таке враження ні на мить не зупиняється, постійно перетікаючи поміж рифів ритм-гітари, наче гірський потік, який обточує кожен валун на своєму шляху до витоку. В принципі, ця схема залишається актуальною і для двох наступних композицій «Damned Promise» і «Moth», що є абсолютно нормальним, якщо взяти до уваги, що роль даного мініальбому зводиться саме до демонстрації потенціалу. Про експерименти поки що не може й бути мови.
Отже, сміливо можна сказати, що дебют Стьопіна як композитора (та й вокаліста заодно) все ж удався. EPSky Will Shed A Tear звучить цілісно, монолітно, жодна композиція не випадає, а якість виконання кожної з них характеризується високим рівнем майстерності музикантів, що тільки підкреслює композиторський талант Романа. Нехай і дебютний повноформатник йому доведеться записувати вже з новою командою через ряд невідомих нам обставин, але як би там не було, залишається надія, що подальша творчість проекту й надалі триматиметься обраного вектору розвитку продемонстрованого потенціалу, який балансує на межі фінської та шведської школи класичного мелодезу.
 

Посилання:

VK - https://new.vk.com/seasonofdeath

Facebook – https://www.facebook.com/seasonofdeathband

Bandcamp - https://seasonofdeath.bandcamp.com/releases

Youtube - https://www.youtube.com/channel/UCIoleWXNTnAH1tstewlXQIQ

iTunes - https://itunes.apple.com/us/album/sky-will-shed-a-tear-ep/id1026304389