OwlCraft – Hinansho (2016)

2016 рік для Олександра Берегового, попри те, що до його завершення є ще ціла осінь, багато в чому можна назвати успішним з точки зору креативу, при тому, що цього разу якось обійшлось без новинок від основного проекту музиканта - Celophys.Останній альбом черкаського дуету, до речі, який отримав назву «Ammonite», вийшов у вільне плавання ще влітку минулого року, а гурт навіть встиг виступити на міжнародному фестивалі психоделічної музики – Electric Meadow Fest, а в весною 2016-го - на Robust Fest 2016. З тих пір Celophysпоки що притих, періодично збираючись на репточках, відточуючи новий матеріал до потенційного нового альбому.

Втім, для самого Олександра подібна мовчанка стала справжнім викликом: вже на початку осені 2015-го на просторах вітчизняного андеграунду, блек-металу зокрема, з’явився новий one-man-bandпроект OwlCraft зі своїм дебютником ...the Journey of the Owl. Дебютна робота стала своєрідним міксом сирого і дещо брудного, підвального, прямолінійного блек-металу, з рідкими вкрапленнями тематичних аудіо-семплів, додаючи необхідної містичної атмосфери зловісно налаштованого проти чужинців лісу. Звісно, концепція one-man-bandпроекту має ряд своїх недоліків, основним з яких є відсутність нормально записаних, якщо пощастить - живих, або прописаних (комп’ютерних) ударних. Застосування останніх є абсолютно нормальним і звичним явищем сьогодні, навіть незважаючи на характерне своєрідне звучання. Це прослідковується повсюди і повсякчас, починаючи від Hate Meditation Блейка Джада і закінчуючи Hasheim Еріка Грана та навіть культових харків’ян Hate Forest або Ildjarn Відара Воера. Власне, чомусь з останнім і виникають певні асоціації при прослуховуванні дебютника OwCraft, але з єдиною глобальною різницею в тому, що тематика лірики черкаського проекту більше присвячена природі, її піднесенню, захопленню її чудесами, возвеличенню її перед людською цивілізацію та, звісно, совам, тоді як у Воера кожна нота так і фонить ненавистю до всього оточення та бажанням якомога далі тікати від людей вглиб дрімучих холодних норвезьких лісів. В інструментальному ж плані проекти чимось між собою подібні.

Наприкінці 2015 року Береговий випускає ще один міні-альбом – Deer’s Blood, наслідуючи звучання попередника, а вже в 2016, що називається, прорвало. Спочатку в передостанній день зими несподівано виходить спліт OwlCraft із російським сладж one-man-band’ом Gortaigh, за ширмою якого ховається такий собі Oakim, а потім через 4 місяці ще один спліт із ще одним проектом цього Оакіма – Hiazm, де музиканти обмінялись взаємностями і записали кавери на пісні один одного. Росіянин, між іншим, також став автором логотипу черкасього one-man-band’у. Основною ж подією в контексті OwlCraft мав стати вихід нового лонгплею, час між приготування до запису та його завершенням якого тривав фактично аж від зими до серпня 2016 року. Вихід альбому ще влітку планувався десь на осінь, але терпіння музиканта надовго невистачило, і вже 5 вересня другий повноформатний альбом Hinansho («сховище» в перекладі з японської) можна було завантажити із офіційної сторінкина Bandcamp.

На розсуд слухачів цього разу Олександр запропонував вісім композицій загальною тривалістю майже 40 хвилин, що, зрештою, визначило «Hinansho» як альбом з найбільшим хронометражем (для прикладу дебютний альбом був на цілих 10 хвилин коротшим). В цілому ж, новий альбом продовжує почате ще в 2015 році, в ліричному плані звертаючись до тих самих «совинних» тем, про що свідчать одні тільки назви пісень («Barn-Owl», «KetupaandtheStorm», «SurniaUlula»), тоді як в інструментальному OwlCraft зазвучав куди гармонійніше та попри поверхневу монотонність та циклічність композицій – оригінальніше. По-перше, пластикові ударні вдалось виставити трохи на задній план, тим самим концентруючи увагу слухача більше на іржавих гітарних партіях та скреготливому викривленому екстремальному вокалу. По-друге, в «Hinansho» відверто менше стали використовуватись різного роду аудіо-семпли, тим самим віддаливши музику проекту від атмосферного і наблизивши більше до поняття сирого блек-металу («rawblackmetal»), характерному таким проектам як Ildjarn, Sort Vorkerі навіть Velvet Cacoon, зважаючи на свою гіпнотичність композицій. Альбом же починається з чудового ембієнтого інтро «BeholdtheBlackEye», яка плавно розчиняється у «WoodenCreature» - другій по черзі композиції. Цей трек, по суті, є справжньому «відкривачкою» всього альбому, демонструючи, чого варто чекати далі. Структурно більшість композицій являють собою такі собі американські гірки, де стрімкі потоки й ріки гітарні запили (іноді й у дві доріжки) та приспіви змінюються уповільненими, а часом і затяжними монотонними гітарними мурмотіннями, підкріпленими якимись навіть утробними совинними «пугу-пугу!» на фоні («Barn-Owl», «TheKey», «TheFlight»). Крім того, на цьому альбомі вперше в дискографії OwlCraft можна зустріти композиції тривалістю понад 7 хвилин, при чому таких тут ще й дві – «SurniaUlula» та «MyShelter», остання з яких виступає свого роду обрамленням всього альбому. Вона, до речі, також містить єдиний аудіо-фрагмент, записаний на акустичну гітару, за що окреме «дякую».

В цілому ж «Hinansho» яскраво демонструє переважаючі настрої музиканта останнього часу, зважаючи, що в перервах між релізами альбомів OwlCraft Олександр встиг організувати ще два проекти (Ningen-Girai та Filthy Rich Preacher), один з яких є сладж-орієнтованим, а інший зазвучав в дусі індастріал-металу, насміхаючись в останньому над псевдоморалістами. Очевидно, що втома від людського оточення, постійних соціальних турбот знаходить своє місце, в результаті чого кожен шукає свій прихисток, всі шукають своє укриття.

Bandcamp - http://owlcraftmusic.bandcamp.com/

VK – https://vk.com/blackenedowl

Facebook - https://www.facebook.com/owlkvlt/