alyona alyona — порятунок українського хіп-хопу?

Одразу після першого випущеного кліпу, Альону Савраненко охрестили ледве не порятунком та месією україномовного хіп-хопу; людиною, що вестиме за собою цілий жанр у країні; найяскравішою фрешвумен за останній час. Чи так це насправді? Чи витримає вона таку відповідальність? Чи справедливо надані звання? Давайте проаналізуємо.

Що маємо зараз?

Іде мейнстрім широкими ланами та полями української музики, іде, дивиться в одну сторону, милується, / там гітарна музика нібито росте та розвивається; дивиться в іншу — електронна музика вже виросла, у неї своє обличчя та особливості; дивиться в третю — там хіп-хоп російськомовний та україномовний, і поруч стоять, і нібито відчувають присутність один одного, але удають, що той інший не існує. Прийшов мейнстрім до роздоріжжя, вирішує, куди піти: ліворуч — підіймати гітарну музику; праворуч — хіп-хоп; прямо — поп. Подумав-подумав та й пішов уперед.

Говорячи про дійсно відомий навіть широкому колу слухачів хіп-хоп із приміткою "зроблено в Україні", можна згадати хіба що Грибы або T-Fest, Ярмак ще, звісно, і Артем Лоїк, але час цих виконавців пройшов. Сюди ще можна додати Kyivstoner’а, але все ж це більше інстаграм- та ютуб-персонаж, аніж концертний виконавець.

Щодо хіп-хопу українською, то мейнстрім сюди навіть і дивитися не хотів. Уважно до нього завше ставився андеграунд, бо тут руки для експериментів не зв’язані. Андеграунд — як казан, куди постійно потрапляють різні інгредієнти, щоб на виході отримати страву, яка здатна здивувати споживача, підштовхнути його до придбання та розповсюдження інформації про неї.

Андеграундний хіп-хоп в Україні, у його найкращих проявах залишається вірним корінню — виконавці та команди не соромляться і навіть більше — відкрито розповідають про вплив класиків, від Wu-Tang до Onyx. Їх звук, як і флоу, звісно, зробив крок вперед, але залишився у створених рамках вже олд-скулу та бум-бепу, але за цим, як мінімум, навіть цікаво спостерігати, бо звучить нетривіально, та ще й рідною мовою.

Зовсім інша розмова, коли йдеться про треп та його похідні. Артисти, які роблять його у нас на трієчку, існують, але їх ціль — російський ринок.

Для більш точного розуміння справи я звернувся до людей, які розуміються на цій темі, із декількома запитаннями:

— Україномовний хіп-хоп існував і раніше, але, в основному, найбільш вагомі представники андеграунду тісно пов’язані з класичним, олдскульним звуком. Чому, на вашу думку, ніхто не дивиться у сторону нової школи?

Андрій Недашковський, rap.ua / the-flow.ru

"Це стереотип, що мало відповідає реальності. Мало не щотижня з'являється парочка фрешменів, які роблять музло відповідно до останніх загальносвітових реп-трендів. Lil Morty, 044 Rose, Telly Grave, Черное Кино, той же T-Fest — це вже цілком помітні представники нової школи (останній — уже давно легітимний хітмейкер). Українські бітмейкери теж працюють на передовій реп-повістки, але частіше — в силу тієї чи іншої причини — на експорт. До таких відносяться Teejay (людина з неабиякою історією в українському репі, який ставив звук для Jah Khalib), Palagin (Тимати, Крид, Гуф), FrozenGangBeatz (Pharaoh, Ноггано, Mnogoznaal, Bones), Southgarden (Pharaoh, ЛСП)".

Подібму думку розділяє і реп-виконавець Ігор KyLЯ (Тулим):

"Я вважаю, що вистачає україномовного хіп-хопу на будь-який смак. Наприклад, Danny Delta вже достатньо давно робить більш нове звучання. Такі важливі і яскраві представники жанру, як Ціна Ритму, PVNCH і вже навіть Глава 94, також роблять не тільки класичне звучання. Тому кожен, за наявності бажання, може знайти собі щось близьке до душі."

Зовсім іншої точки зору дотримується Олексій Бондаренко, головний редактор LiRoom

"Чесно, мені і самому хотілося б знати (відповідь на це питання ред.). Ось це повне ігнорування сучасного звучання призвело до того, що українців починають потроху відвойовувати репери з Росії. Тому що їх багато і, навіть попри те, що артисти з РФ у нас не в пошані, їм банально немає альтернативи. У той час як там підривають Big Baby Tape, FACE і навіть той же Фараон, у нас не відбувається зовсім нічого. І навіть наші репери, на зразок, Lil Morty або 044 Rose все одно читають російською і підтягуються під тусовочку російських колег. Чому українські репери так завзято ігнорують цей напрямок і не роблять гарний продукт - краще запитати у них".

Актуального матеріалу українською мовою, який не то ще йде — не відстає від світових трендів, ми не мали. Тепер маємо. Цей обов’язок на свої плечі взяла Альона Савраненко aka alyona alyona.

Бекграунд

Величезний, за її ж словами:

"Перший трек я випустила десь років 10 тому. Я хотіла сподобатися, але реп українською ніхто не сприймав. Я шукала, намагалася зробити щось англійською. Водночас, усе, що хотіла сказати українською, просто накопичувалося. І потім я стала робити те, що роблю зараз. Мені це ближче". (Із матеріалів meduza.io)

Підтверджує це й Ігор KyLЯ (Тулим):

"Більшість тих, хто цікавиться українським хіп-хопом, знайомі з творчістю Альони доволі давно. Зараз просто була знайдена форма і подача, яка підходить для масового слухача."

Римувати вона почала ще у підлітковому віці, як і робити перші кроки у записі власного матеріалу, але не отримувала особливого фідбеку, через двояке сприйняття жіночого хіп-хопу взагалі.

Перебуваючи у грі значну кількість часу, Савраненко здобула багато навичок та досвіду щодо запису та випуску матеріалу, але стати відомою у широкому колі слухачів все не вдавалося, тому питання "звідки вона взялася'' відпадає само собою. Що більш цікаво — її зміна одного піджанру на інший, чи правильніше — хто допоміг зробити це? Допоміг і допомагає зараз, це робиться силами піар-агентства Много воды, артистами котрих також є Cape Cod, Cepasa та Dibrova. До слова, вони раніше співпрацювали із Alina Pash, ТНМК, Христиною Соловій, Лионом та деякими менш відомими артистами.

Образ

Жіночий хіп-хоп зараз на піку своєї актуальності, зокрема завдяки двом представницям — Cardi B і Nicki Minaj, які весь час ділять між собою умовну корону за першість.

У той час, як захід створює та розкручує тренди, наша ціль їх вміло адаптувати до умов вітчизняного ринку. Подібні приклади частіше зустрічалися на російській сцені: те, завдяки чому здобув відомість Face, у значній мірі калька на Lil Pump; Lizer відкрито казав, що "надихався" творчістю Trippie Redd і менш відомого Lil Aaron; є коментарі напряму від Flesh, що він байтив Killy; T-Fest, на першому альбомі, що приніс виконавцю впізнаваність, фрагментарно або повністю копіював Meek Mill, Tory Lanez та Post Malone.

Лишалося лише питання, коли вже хтось із дівчат приміряє на себе образ та манеру поведінки Iggy Azalea чи Azealia Banks, разом зі згаданими вище королевами хіп-хопу, що невгамовно сперечаються за корону.

Альону Савраненко через зовнішній вигляд спершу приписували до бодіпозитивного тренду та natural beauty, від чого, можливо, напрошувалося порівняння з Меган Трейнор того часу, коли гримів її хіт "All About That Bass", але це неправильно. Як каже сама виконавиця, про жоден бодіпозитив немає сенсу згадувати, хоча у дебютному треці "Рибки" є лейтмотив до того, що раніше вона піддавалася буллінгу через зовнішність.

Зараз же це образ жительки вулиць, але не під’їздів, що було актуально в другій половині 00-х. Звичайної людини, що розповідає серйозні речі, та роздумує про високе та навіть філософське з відхиленням у сторону синдрому месії ("Відчиняй") та розповідями про те, що кращі часи ще попереду ("Залишаю свій дім").

— alyona alyona, коли у неї тільки вийшли перші роботи, відразу охрестили найяскравішим явищем українського/україномовного хіп-хопу останніх часів, чому так?

Андрій Недашковський, rap.ua / the-flow.ru

"Савраненко крута, бо вона прийшла і одноосібно зруйнувала масу стереотипів. Що дівчата не вміють читати реп. Що дівчата у репі повинні виглядати ось так, а не інакше. Що у новому звуці розуміються тільки хайпбісти та столичні тусовщики. Зрештою, що реп українською —- це нудно. У хіп-хопі — і мені здається, не тільки нашому, а й загальносвітовому, — давно не з'являлося настільки неординарних артистів, чия історія йшла би настільки всупереч зі стандартним бекграундом. Її пісні відмінно працюють і поза контекстом — у неї найсильніший флоу, свій звук, незвичайні сюжети пісень — але коли дізнаєшся, що все це заряджає людина, яка 5 років пропрацювала вихователькою в сільському дитсадку, стає ж набагато прикольніше."

Олексій Бондаренко, головний редактор LiRoom

"alyona alyona яскрава відносно інших хіп-хоп релізів у тому році. Особисто за моїми спостереженнями, україномовний реп у нас живе у двох площинах: це або андеграунд для своїх (Денні Дельта, Кашляючий Ед і навіть Фріл), або комерційна поп-історія (її вкрай мало, але припустимо, Аліна Паш). На тлі всього цього з'являється дівчина, яка читає триплетами, на кшталт, нової школи та вражає нестандартною зовнішністю й упоротими кліпами. Звичайно ж, це яскраво."

Музика

Поки в артистки не вийшов повноцінний реліз, де вона могла б показати себе з різних сторін, або, щонайменше, спробувати зробити це, нам доводиться акцентувати на тому, що є, — сингли. На сьогодні у вільному доступі є п’ять треків, із котрих у вигляді демо лише один.

"Рибки" — дебют, який можна порівняти хіба що з бомбою локального масштабу, наслідки якої спостерігаються й у сусідніх країнах. Це — треп, яким ми його знаємо. Треп, що вийшов із soundcloud у 2015-2016 роках, особливість якого в хай-хетах — якщо зазвичай вони стоять на передньому плані, то тут навпаки їм віддана роль у тіні. Зациклена мелодія основного інструменту та небезпечно гучний бас, що був притаманним раннім роботам xxxtentacion, Ski Mask The Slump God та об’єднанню members only.

"Залишаю свій дім" — продовжує започаткований раніше вектор розвитку, але з незначними змінами — бас стає тихішим, хай-хети цього разу виходять на перший план та звучать більш софтово, як і клавішні. Читка комбінується зацикленими розспівами.

Стара творчість Альони

Особливість пісні "Голови" полягає у надлегкому, хмарному, чілл-саунді під акомпанемент мінімалістік-трепу. Якщо повернутися у минуле,  подібне спокійно можна записувати до клауд репу, але якщо трохи збільшити bpm, вийде щось на кшталт Lil Mosey.

На мою думку, із "Відчиняй" потрібно знайомитись у першу чергу, якщо ви ще не добралися до творчості alyona alyona. Це майже агресивно і навіть дотично до дрілу Чикаго та всього, чого торкався Chief Keef. Тут є сильний фаст-флоу, який можна розібрати, знову-таки, швидкі хай-хети і (нарешті!) бас, який не робить боляче вухам.

Останнім опублікованим треком є "Обіцянки", який побачив світ після невеликого скандалу — авторка була помічена на презентації виборчої кампанії Петра Порошенка, коли того висували на другий термін.

— На музичній сцені пострадянських держав існує особливість — на початку творчого шляху значна частина виконавців копіює та переймає методи західних колег. Як вам здається, це можна сказати і про alyona alyona?

Олексій Бондаренко, головний редактор LiRoom

"Звичайно, копіює. Але це суть усього сучасного трепового репу. Їх джерела ведуть до Migos і A$AP Rocky. Але в результаті ми маємо тисячі Lil'ів й інших артистів, які беруть за основу звук TR808 і читають поверх нього. Можна називати й Lil Pump, і Cardi B, і Desiigner — усі приклади будуть доречними. Сама основа аранжування досить типова та проста. А ось змістове наповнення та флоу — це те, що виділяє Альону. У першу чергу, завдяки тому, що вона це робить українською."

Андрій Недашковський, rap.ua / the-flow.ru

"А хто сказав, що копіювати — погано? Це етап, через який проходить кожен артист. Головне його подолати та, повторюючи за артистами, які подобаються, прийти до своєї форми, мови та стилю. Чув, комусь флоу alyona alyona нагадує Cardi B. Нічого такого у неї не чую, а якщо пам'ять не зраджує, то Альона мені сама ж і розповідала, що музикою авторки "I Like It" ніколи особливо не цікавилася.

Про копіювання у жіночому репі буде правильніше говорити у ключі архетипів. Якщо спростити, типажів героїнь є усього два: сентиментальний реп про любов або пісні бой-баби. Альона на них плювати хотіла і сформувала власну героїню: сильну, але самоіронічну. Розумну, але не нудну. Таку, що відчуває цайтгайст, але не сумує. Я б сказав, що вона дуже людяна, а в жіночому репі таке чомусь рідко відбувається."

Відео

Чимось одним описати всі роботи неможливо, тому що працювало над ними декілька режисерів: Delta Arthur, Ян Болотов і Олександр Прилуцький.

Delta Arthur є автором дебютного — "Рибки" та останнього на цей момент — "Залишаю свій дім". Те, що помічається одразу — автор ну надто сильно захоплюється та повторює стиль Коула Беннетта, автора бренду Lyrical Lemonade. Сама картинка не може похизуватися чимось особливим, на екрані не відбувається треш або екшн, але те, як зроблена редактура, з елементами малювання від руки поряд із артистом, два відео накладені один на одного і незвичні локації дають цікавий результат. Здається, рибки не змогли б так далеко запливти, якби не це відео.

"Залишаю свій дім зроблена" за аналогією з "Рибками", і тут для більш точного опису можна послатися на слова самого Коула, про те, як він підходить до стилю роботи, калька якої тут:

''Можна знімати у будь-якій локації, підвал це, або звичайна вулиця, або ще щось. Завдяки об’ємному процесу редагування ми можемо із такого матеріалу створити щось незвичне і відео вистрелить''

Олександр Прилуцький став автором другого синглу "Голови" і найбільш мінімалістичного відео з усіх. Протягом трьох хвилин камера одним дублем знімає Альону, яка повільно біжить, читає текст та активно жестикулює.

Ян Болотов створив "Відчиняй" і "Рибки2". Особливість останніх у флешбеці до телебачення України кінця 90-х, духу нічних казок із ведучим та до програм з чудернацькими назвами, як-то ''Дека''.

"Відчиняй" — це люди, що постійно змінюються у кадрі та цікаво виглядають. "Рибки2" — треш пародія на ефір програми ''Надобраніч, малята'', де можна почути повністю абсурдний гумор, закадрові моменти та концерт для дітей, роль яких виконують манекени.

Цікавим моментом є те, що іграшковий вепер, котрий з’являється тут, буде також у відео "Залишаю свій дім" у момент, коли водій транспортного засобу, що вивозитиме Альону з рідного міста, знімає шолом. Тож, хто привіз Альону до Києва, ми не дізнаємось. Ось і думай потім, хто насправді стоїть за артистом.

Тексти

При першому ознайомленні неможливо зробити якісь певні висновки про сенс. Ну ось що може сказати автор, читаючи про рибок в акваріумі? Тільки потім, передивившись не одне інтерв’ю, стає зрозуміло, що таким чином авторка порівнює себе із рибками, немов постійно на неї усі дивляться.

Плюсом є те, що Альона непогано римує та використовує для цього цікаві схеми, даблрайм, наприклад. Для прикладу — другий куплет треку Залишаю свій дім:

Я купу, купу, купу разів, мутила посів, я так палко чекала врожаю
І скільки було збитих колін, життєвий трамплін я вкопала, і я ж відкопаю
"Залишаю свій дім"

Але це речі, що не лежать прямо перед тобою, через це і шукати сенс у рядках будуть ті, кому вони припадуть до душі.

Звісно, з однієї сторони, це добре, тому що повертає до того часу, коли хіп-хоп більше приділяв увагу текстам, аніж музиці. З іншої, це може занадто архаїчно виглядати та створювати перешкоди для загального розуміння у жанрі, коли все на відстані протягнутої руки. Немов об’єдналися Кендрік Ламар та J.Cole з однієї сторони, і 21 Savage разом із Migos, з іншої.

Аутро

В інтро я казав, що протягом усієї статті намагатимусь розібратися, чи є alyona alyona тією самою людиною, яка виведе україномовний хіп-хоп у мейнстрім? Цілком. У неї є харизма. У неї є бекграунд, і цей фактор може зіграти не на користь слухача, оскільки тому буде з чим порівнювати, але заразом гратиме на руку артистці. Її відео мають щось особливе, таке собі поєднання Коула Беннетта та українського телебачення 90-х. Її музика не є передовою, але створена на совість, міцно.

Загалом добре, але щось подібне нам показували Грибы, котрі настільки швидко зникли з радарів, як і піднялися догори. Не дуже хочеться, щоб такий продукт, до того ж повністю україномовний, зник так само швидко.

alyona alyona у соцмережах:

https://soundcloud.com/alyonaalyona/
https://www.youtube.com/channel/UCX74kjhVcdu05Dm54BnQgyw
https://www.instagram.com/alyona.alyona.official/