Tape Of Memories: Намагаємося жити своїм життям

Ще до початку повномасштабної війни, порпаючись в інстаграмі, ми натрапили на дуже якісний гранжевий альбом херсонського гурту Tape Of Memories. Щоправда, релізу вже виповнився рік, тож ми вирішили ширше розпитати про нього, музичне життя в Херсоні та амбіції команди. А зараз додали кілька питань і про війну.

Зліва направо: Євгеній Купцов — бас-гітара, Tom Raven — вокал/гітара, Макс Спулін — ударні, Василь Бережанський — лід-гітара

— Для початку розкажіть про свій проєкт — коли ви виникли та як зібралися разом? Хто зараз у складі гурту?

Tom Raven (далі — TR): Гурт сформувався у 2017-му, але бере початок набагато раніше. Протягом багатьох років я виношував ідеї та записував пісні власними силами. У зміст цих пісень я вкладав особистий досвід, переживання, любов, наркотики, депресія, часті переїзди та різні труднощі, з якими довелося зіткнутися на життєвому шляху.

У 2016 році, перебравшись надовго до Херсону, я вирішив створити свій гурт і насамперед до мене приєднався барабанщик Макс Спулін, і вже удвох ми продовжили творити на місцевій репетиційці. Так само про гурт без басиста через соцмережі дізналася ексбасистка Марго. Багато років до цього вона грала на ударних, але продала кардан та придбала бас-гітару. У такому складі ми зробили багато пісень, проте чогось не вистачало однаково. І знову завдяки фейсбук-спільноті "Группа, посвящённая рок-музыке Херсонской области" та Михайлу Харламову ми знайшли другого гітариста Василя Бережанського. Гурт нарешті знайшов своє звучання.

Разом у повному складі ми дали багато концертів у своєму місті, особливо в Бір Барі та трохи за його межами. Йшла копітка і складна робота над записом матеріалу. Не менш складно було зібрати все необхідне обладнання для того, щоби зараз гурт міг поділитися своєю творчістю.

18 січня 2021 року ми офіційно видали першу частину альбому "Time Lapse". Він є на всіх платформах. У квітні цього ж року Марго покинула гурт, і влітку до нас приєднався наш спільний друг, бас-гітарист Євген Купцов із колективу WindMusic.

Макс Спулін (далі — МС): Коли я лише починав грати на барабанах, мені написав Том і запропонував поджемити. Я послухав його треки та офігів від такої пропозиції, тому що на той момент я займався ударними не більше як рік. Пізніше ми зустрілись поджемити та зрозуміли, що це початок спільної творчості.

— Як давно ви займаєтеся музикою?

TR: Понад 10 років, напевно, але якщо серйозно, то десь із 5.

МС: Я почав вчитися грі на ударних десь у 2016 році. Ми з моїм другом Владом прийшли на репетиційну базу й намагалися грати "Smells Like Teen Spirit". Це було жахливо.

Євгеній Купцов (далі — ЄК): Із перервами — приблизно 10 років.

— Чи є у вашій творчості якась центрова тема або концепція?

TR: Ну, я співаю про ті речі, які для багатьох стали несуттєвими, і як буває боляче. Це не зовсім автобіографія. Це короткі історії про мого персонажа.

— У вашій музиці чітко відчувається натхнення гранжем, а моя колега порівняла вас з Alice in Chains. На які гурти та яку музику ви насправді орієнтуєтеся? Що самі слухаєте?

TR: Свого часу й Alice in Chains вплинули на мене. Приємно, коли нас не лише з Nirvana порівнюють (ред. сміється). Насправді ми інші, щоправда. Останні роки я черпаю себе. Усе давно перемішалося. Тож можна вважати, що ми робимо щось нове.

МС: Найбільше на мій стиль вплинули Nirvana, Led Zeppelin, Deftones, System Of a Down, але я вважаю, що треба бути відкритим для інших жанрів, тому що навіть пісня Олега Винника може надихнути на геніальне творче рішення.

ЄК: Я останнім часом (ред. йшлося про період до 24 лютого) орієнтуюся на гранж (постгранж) та стоунер. Їхнє поєднання дуже добре розкачує народ. А слухаю різне, залежно від настрою, то можуть бути й Godsmack, і Pink Floyd, і Dark Tranquillity.

— А чи вдається слухати якусь музику зараз, під час війни? Що саме вам найбільше імпонує?

TR: Музики мало зараз слухаю, але, до прикладу, сподобався останній альбом Wolf Alice "Blue Weekend".  

— Поки бачимо у вашій творчості лише дебютний альбом? Як довго ви над ним працювали, що було цікавого або ж особливого в написанні текстів, інструменталу, зведенні тощо?

TR: Ох, ми довго над ним працювали, дуже. Тексти я пишу, якісь були написані ще з Марго (ред. екс басистка). Також вона зробила свій великий вклад у треки, мікси. Насправді вона вигадала ефект рожевих слонів (ред. сміється).

Інструментал по-різному був записаний, багато експериментували. Найприкольніше це те, що альбом зводили 5 людей, але не одночасно. А найскладніше було досягти кінцевого результату.

— Чи не думали ви, наприклад, співати українською? Бо ваш альбом звучить якісно, але, можливо, українська мова додала б якогось місцевого колориту чи родзинки…

TR: Ні, в англійській більше свободи для мене й це моя улюблена мова в музиці, сорі.

— У вас були плани щодо релізів сингла, мініальбому, лонгплея. Що зараз із ними?

TR: Всі плани зруйнувалися, але коли все закінчиться – разом чи наодинці – робота буде завершена.

— Чи вдається узагалі зараз писати нову музику? Чи є у вас для цього фізичні можливості та моральні сили? 

TR: Я записав нові інструментальні треки за цей період війни, набралося на альбом, але це просто зливання почуттів, а всі емоції у мене перемішалися. Тільки я з гурту продовжив робити музику. Це єдине, що в мене залишилося, і це також єдине, що я не можу контролювати.

Чимало відеолайвів є на Youtube-каналі гурту, цей за 2020 рік

— Для промо своєї сторінки ви використовували переважно фото та відео з численних живих виступів гурту. І продовжуєте це робити останніми днями. Намагаєтеся таким чином зафіксувати усю історію колективу? Або, може, це вам якось емоційно допомагає?

TR: Це спогади.

— Який із живих виступів вам запам’ятався найбільше та чому?

TR: Мені сподобалися два останні лайви зі ста (ред. відіграних) у Бір Барі. Ми так, напевно, ніколи не розважалися.

МС: Мабуть, запам'ятався виступ у Бір Барі, коли під час останньої пісні ми винесли повітряні кульки й усі слухачі, включно з учасниками гурту, почали веселитися, штовхатися, стрибати. Це було дуже прикольно.

— До речі, про музичне життя в Херсоні. Розкажіть, які у вас були справи з локальними гуртами, місцями для репетицій, клубами для виступів, частотою концертів у мирний час?

МС: Херсонській рок-сцені потрібне було перезавантаження. Я не знаю, що їй допомогло б: війна проти "гівнярів" чи загальне підняття рівня концертів та якості музики. Багато музикантів застрягли в совковому стилі музики, який у мене асоціюється з дешевим портвейном та галімими атрибутами "рокерів".

ЄК: Чесно кажучи, у Херсоні взагалі з культурними місцями та подіями справи не дуже, якось так склалося. Але все потрохи розвивалося, певно, розвивалося б краще, аби не карантини. Було кілька закладів, де грала жива музика, але то ресторани, їх цікавлять тільки кавер-бенди. А от місць, де можна було б влаштувати гарненький рок-двіж — тільки два, ще й із тими треба було домовлятися. 

З гуртами теж біда. З якісними. Так сталося, що багато з тих, хто грає добре, залишали місто, лишалися або найстійкіші, або ті, хто "не дуже"… Тож і концерти не такі й часті, і групи на них — майже одні й ті самі, розряджали ситуацію хіба що "привезені" з Миколаєва, Одеси, Києва…

— А де зараз учасники колективу? Чи залишаєтеся ви у Херсоні або ж виїхали кудись? Яка ваша ситуація та чи можемо ми й ваші слухачі якось вас підтримати?

TR: Ми вижили та залишилися в місті, яке перебуває досі в окупації. Кожен із нас намагається жити своїм життям і не має жодних спільних планів. Що буде далі – без поняття. Туман надто густий.

Слухачі можуть підтримати нас своєю активністю. Слухайте нашу музику. Можна придбати наш альбом. Ставте лайки, залишайте коментарі, надсилайте запитання. Підписуйтесь на наші канали. Усіх фанів любимо! Дякую всім, хто з нами!

Tape Of Memories у соцмережах:

https://tapeofmemories.bandcamp.com
https://www.instagram.com/tapeofmemories/
https://soundcloud.com/tapeofmemories
https://www.youtube.com/channel/UCFvz-cIl5JPFmUrMtgK7_Mw

Tom Raven:

https://soundcloud.com/user-432970590
https://www.instagram.com/tom_raven_93/

Фото надані гуртом