На зламі музики й літератури: що думають літературознавці про тексти пісень українських гуртів?
Що вийде, якщо попросити двох літературознавців послухати й прокоментувати 10 пісень українських андеграундних гуртів? І навіщо взагалі це робити? Читайте у цій статті.
Тексти пісень, або пісенна лірика — це синтез музики та віршів. Цей жанр, якому понад 2 тисячі років, бере початок зі Стародавньої Греції. Першими авторами були Анакреонт та Сапфо, яку, можливо, ви пам’ятаєте ще з уроків зарубіжної літератури в школі. На жаль, ми ніколи не дізнаємось, на що були схожі перші пісні, проте цих давньогрецьких поетів можна вважати прабатьками першої лірики, пісень у тому вигляді, в якому ми їх звикли чути.
Отож, як музика стосується літераторів? Прямо, проте у повсякденному житті їм не доводиться оцінювати тексти пісень і розглядати їх як окремий жанр літератури. Розширити горизонти і познайомитись із музикою десяти раніше нечутих гуртів, — представників української андеграундної сцени — а також узяти участь в експерименті (який полягає у рецензуванні лірики) охоче погодились двоє професійних філологів.
Літературознавиця, критикеса, культурна менеджерка, кандидатка філологічних наук, письменниця (написала книгу "#Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу"), авторка понад 300 рецензій та книжкових оглядів, одна із засновниць премії "Золотий хрін", учасниця багатьох літературно-мистецьких заходів, авторка регулярних книжкових оглядів для сайту "Новинарня" та журналу "ШО".
Отримавши перші тексти пісень, Тетяна Трофименко зазначила: "Найбільша спокуса — назвати запропоновані вірші "простуватими", однак якщо врахувати, що це пісенні проєкти, скажу: "Може бути”". Тож, з її оглядів і почнемо.
Обрій — Королівство зачинених брам
Зведені на кістках
похмурі фортеці
мов крихкі міражі, що споруджені
на могилах реальних людей
Мільйони знедолених
без прав і свобод
у неволі в тиранів
до кінця своїх днів
Звідси нікому не вибратись
зачинені тут назавжди
до скону прожити в неволі
у страху за своє життя
За непокору
в'язниці і страти
і не сховатися
і марно тікати
Давно тут забули про волю
міцно стискає залізний кулак
ціла країна стала тюрмою
з якої не вийти ніяк
Мільйони людей
під тотальним контролем
кожен крок їх відстежує
всюдисущий жандарм
як би не намагалися
не втекти їм ніколи
з королівства зачинених брам
У текстах Обрію цікава прив’язка до середньовічної естетики лицарства: "королівство зачинених брам" — образ яскравий, легко візуалізується. Решта ж тропів більш зужиті: мільйони знедолених, залізний кулак, країна-тюрма, тотальний контроль. Утім, експресія death metal компенсує цю неоригінальність. Питання ще до "крихких міражів", що нібито = похмурим фортецям, зведеним на могилах: якщо автори наполягають на нездолАнності імперії, чому міражі крихкі?
Peredmova — На високій горі
Глибоко, глибоко плавали риби
Глибоко, глибоко не видно їх здалеку
Високо, високо, ми там ходили
Ми хотіли позбирати свої хвилі
Хто пішов по губам, то вертались назад
Хто пішов на віки, то вертались світи
Доки снів сам один, виростав разом з тим
Вибухав в висоті на високій горі
Глибоко, глибоко величезна риба
День і ніч хвіст шука, хоче наздогнати
А за тим вихором видніється острів
Це не земля, а гігантська черепаха
Чути спів солодкий серед затоки
Вуха — воском, капітана — до щогли
Ми зустріли рицаря на коні
Крилатому коні у світлі горизонту
Із образу риби в "На високій горі" вичавити нового вдалося небагато: у принципі, зрозуміло, що риби плавають глибоко, а "пошук" хвоста символізує замкнене коло вічності ("вихор", треба розуміти, піднявся від інтенсивної гонитви за хвостом???). Строфа:
Хто пішов по губам, то вертались назад
Хто пішов на віки, то вертались світи
Доки снів сам один, виростав разом з тим
Вибухав в висоті на високій горі
видається геть позбавленою предикативних зв’язків (прим. ред.: предикативність — співвіднесеність змісту речення з об’єктивною дійсністю), але, очевидно, так і було задумано. Образ "острів-черепаха", менш штампована алюзія співу сирен і несподіваний, але яскравий образ лицаря "...на коні Крилатому коні у світлі горизонту" дають змогу красиво завершити текст.
Signal Feed The Void — Намисто
Вогонь пожежі поглинає тіло
Вогонь пожежі поглинає тіло
Вогонь пожежі поглинає тіло
Вогонь пожежі поглинає тіло
Сухе гілля знущається вміло
Сухе гілля знущається вміло
Сухе гілля знущається вміло
Сухе гілля знущається вміло
Попіл пожежі летить на місто
Ти надягаєш яскраве намисто
Та обираєш парадні одежі
Твоя байдужість вийшла за межі
Вогонь від багаття лоскоче душу
Останній світанок — прокинутись мушу
Вогонь від багаття лоскоче душу
Останній світанок — прокинутись мушу
Попіл пожежі летить на місто
Ти надягаєш яскраве намисто
Та обираєш парадні одежі
Така байдужість вийшла за межі
Останній світанок — там буду я
Ти прийдеш під ранок, скорбото моя
Попіл пожежі летить на місто
Ти надягаєш яскраве намисто
Та обираєш парадні одежі
Твоя байдужість вийшла за межі
У покладеному на електронні ритми "Намисті" змальовуються, як можна зрозуміти, переживання засудженого до спалення на вогнищі та його зрадливої коханої. Лаконічно, але доволі виразно зіставлено: "Попіл пожежі летить на місто Ти надягаєш яскраве намисто". Гірше з сухим гіллям — це ж не воно знущається над жертвою, а вогонь! Не назвеш оригінальними рими "межі-одежі", "душу-мушу", але, імовірно, вони виконують суто мнемотехнічну функцію, як і взагалі системні повторення рядків у цьому тексті.
Cios — Один спільний голос
Вкрали ім’я робітничого класу,
Зробили з людей ресурси та масу.
Щодня за них гнеться хребет.
Відпочинок лише в черзі на КПП.
Коли знову десь будується місто,
їх цікавить тільки зиск особистий,
їх цікавить тільки правильний звіт,
А хтось виживає і вибивається в світ.
Ми один спільний голос
На весь світ!
Ти для них давно розміняна карта,
Та і шансів ти мав не багато,
Вір — спасіння з неба вже недалеко,
Але чуєш будильник? — Це час йти у пекло!
Війна між нами з ними є поки
Тривають довгих тисячі років.
Якщо посмієш на ноги встати —
Готуйся за це головою відповідати!
Ми один спільний голос
На весь світ!
Я знаю що колись настане той день —
Від них залишиться всього лише тінь
Я сподіваюсь що не через століття —
Про них не знатиме нове покоління
Ми один спільний голос
На весь світ!
Що ж до двох останніх текстів, то вони значно слабші за попередні. У "Один спільний голос" доволі банальна ідея з визискуванням робітничого класу в поєднанні з примітивними римами (або їхньою відсутністю "день-тінь") створює враження комуністичної агітки, написаної людиною від станка (ред. тематика Cios виходить з обраного ними жанру — стріт панку, детальніше про який ми писали тут).
Sekunda kota — Гравітація
Серед нас постійно
Є безглуздий стан
Передчасно впасти
Не закривши кран
Хлопчик ходе по місту
Гравітація тисне
Хлопчик ходе по місту
Він ненасичений
Серед нас граційно
Живе океан
Як би впасти в воду
У густий туман
Хлопчик ходе по місту
Гравітація тисне
Хлопчик ходе по місту
Він ненасичений
Текст пісні "Гравітація" взагалі позбавлений предикативності: що значить "стан серед нас"? Куди впасти? До чого тут кран? Чим ненасичений хлопчик? Як океан може жити граційно? Можливо, це замислювалося як текст-абсурд, але більше схоже на типову графоманію.
Що ж до музики в останніх двох піснях — вона краща за тексти.
Український письменник (нещодавно вийшли його книги "Як писали класики: поради, перевірені часом", "Як читати класиків", "Уроки короля жахів. Як писати горор"), літературознавець, літературний критик, автор наукових праць, перекладач, директор видавництва "Смолоскип", доцент кафедри літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Далі йдуть тексти вже інших 5 груп, які рецензував Ростислав Семків.
Юрій Бондарчук — Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов
Прудконогою ланню проноситься час,
якщо пити чай за розмовами.
І коли зустрінемось знову ми,
то ніхто на землі не розлучить вже нас.
Закрутить тілами і кине у вальс,
затисне в обіймах, немов у лещатах.
Заcяє у темряві пропасть плаща,
у яку ми разом провалимось.
І це стане найбільшою із нагород —
упиватися разом хвилинами,
споглядати, як крани портові схилили
свої довгі шиї жирафами в воду,
й китом завис лайнер у висоті.
В світі стільки речей, щоб пізнати!
Та за шумом цієї кімнати
лиш серця наші битимуться в темноті.
Ніби на світі немає цієї кімнати
Наче її ніколи і не було
Та стілець за дверима продовжує вперто стояти
Й невідомі пернаті на ньому звивають кубло
Або навпаки лише ця кімната існує
І в ній немає нікого крім тих обох
Що сплелися в обіймах і вперто чекають весну і
Здається до її приходу уже не заснуть
Тут є дві проблеми. Перша — заскладний текст. Друга — він надто кучерявий. Пісня має мати простіший текст, для того щоб її було легше сприйняти. У частині "кине у вальс" відчувається конфлікт із музикою, бо у вальс не кидають. Щодо рядка "китом завис лайнер у висоті" — тут потрібні образи, які чіткіше уявляються, щоб коли ти їх прочитав, перед очима поставала картинка. Перша асоціація, яка в мене виникає — це корабель, морський лайнер. Моя порада: потрібно спрощувати рядки.
Bojevilla — Ремінь безпеки
ми мавпи в клітках
розрізайте свої смердючі піджаки
не в силах висіти на нитках?
то візьміть до рук ножі
і зробіть все самі
тож зробіть все самі
і коли станеться так що нижній кут твого фото перекреслять чорним
куди ти засунеш свій гонор?
кому будуть потрібні слова твоїх образ?
і коли станеться так що будеш дивитись у спини
кому будуть потрібні удари твої київ?
І коли всі стомляться підставляти груди
кому ти зможеш сказати свої слова пробач?
часто ліки мають властивість лікувати
адже поламані речі не можливо іще раз зламати
деякі слова можуть убивати
а можуть тебе без надії закинути за грати
забудь ті слова що ми гості
це відверта брехня
на вершині харчового ланцюга
не буде жалюгідне ягня
все що нам потрібно
у нас уже є
а все що в нас є
нам вже не потрібно
замотай свою гордість у харчову плівку
не дай цій паскуді розтектись по кімнаті
в'язку ключів закину в палаючу домівку
все програно всі контрольні точки взяті
в інтелектуальній битві немає місця інтелекту
виграє той хто має здатність розмножуватися
цей бій просто програно в рулетку
до ранку немає сенсу триматись
Спочатку текст ніби окей. "І коли станеться так що нижній кут твого фото перекреслять чорним" — дуже складний рядок. Краще було б, якби ця фраза була динамічнішою. Що ж до "кому будуть потрібні удари твої київ?", то для більшості слово "київ" непроникне на слух і, як на мене, не пасує всьому тексту. "Адже поламані речі не можливо іще раз зламати" — у цьому реченні зайве нагромадження: адже, можливо, ще раз. Дуже прикольна фраза "на вершині харчового ланцюга не буде жалюгідне ягня", але була б ще краща, якби повторювалась. Ну і є трохи зайвих банальностей, як-от "все що нам потрібно у нас уже є а все що в нас є нам вже не потрібно".
Sectorial — Morning Gream
В краплинах срібних бачити світанок,
Збити росу, йдучи повільним кроком
І змокнути до нитки, ненароком...
Як понад полем зажевріє ранок...
В туманах, що завмерли над водою
Крізь очерет, погойдуючи cтиха,
Злетять птахи, ховаючись від лиха,
Сполохані ранковою ходою.
І перший промінь забринить у листі,
І золотом заграє павутиння —
Перед очима — лагідне тремтіння,
Танцююче в прозорому намисті.
За холод ночі не дають забути —
Вербові віти, падають на плечі.
Зайві слова, напевно, і, доречі —
Ранок такий, яким і має бути
Як текст — гармонійний, прикольний. Як вірш — гарно. Відзначив, бо все чудово, але не знаю чи пасує до треш-металу. Особисто для мене текст і музика дуже конфліктують між собою. Може, краще було б, якби хоч трохи легше — якийсь арт-рок, наприклад. Текст класний, музика хороша, а як усе це взаємодіє разом — тут виникають питання.
The COW — PLATO
Плато
Знає все,
Хвилею
Несе,
Хочу Бути там,
Поринаю з головою.
Відпочинь, чел,
Як акула в океані.
Твій дім — мій страх.
І я буду сміятися ніби
Відлуння серед скель.
Океан хоче мене поглинути...
Він єдина моя домівка,
Ґондвана зникла там.
Моє сонце плине хвилею.
І я буду сміятися ніби
Відлуння серед скель.
Океан хоче мене поглинути...
Cподобався. Тут все дуже добре. Проте здається, що у композиції є багато зайвого. Сам текст — окей. Щоправда не дуже зрозуміло, що це Плато й хто це. Було б краще, якби замість Плато стояло щось предметніше. Наприклад, риба, яка мовчить і знає — це прикольно. Тут відсилки до "Fish knows" — саундтреку до "Arizona dream", яку виконали Iggy Pop і Goran Bregovic. У рядку "Відпочинь, чел, Як акула в океані" — важливий наголос. Загалом же все, як і має бути: доносять меседжі й текст доволі простий.
Тулим — Землетрус
Приспів:
Там де мінуса — я домалюю плюс,
Там де груз на душі — я полюбому розберусь
Там де всі королі — я дістаю козирний туз,
І мій пульс під бітло, що влаштує землетрус там де:
Дамант:
Моя туса влаштує струс твого мозку,
Бо цей skull не м'який skull — не проводь риску,
Не ризикуй, та куй поки гаряче, check
До печери здобич зібрану мечем,
Чекай мій shit, наче дитина ласощі
Нашо їй ті овочі, коли палають очі,
Не порочні так того хочуть зранку до ночі,
Вперто мамці будуть голови морочить..
Не навроч собі великого кошика лайна,
Коли там бачиш, що наче жила — то золота
Володар кілець піти міг також навпростець,
Тоді б лишився все одно поводирем овець...
Наш Отець Всевишній веде себе найтихіше,
Тому треба говорити менше — діяти більше,
Лише в тому випадку щоб страти уникнути
Та не втрапити під кнути, поки йти маєш...
Приспів:
Там де мінуса — я домалюю плюс,
Там де груз на душі — я полюбому розберусь
Там де всі королі — я дістаю козирний туз,
І мій пульс під бітло, що влаштує землетрус!
Куля:
Дігіді-далі прусь, далі мотаю на вус, накину картуз,
І не поведусь на вирази видані вигоди ради замилених вуст,
Не до спокус, бо намічаємо струс, я впевнено свого доб'юсь,
Ті хто не вірили і не чекали уже потрапляють у клятий конфуз!
Вибрано курс, у нашій кузні не сидять на гузні,
Ті хто ставлять палки у колеса — вже вдягли підгузки,
Пру ніби Land Cruiser, не ведусь на тренд, лузер,
Диригенти туси — як захочеш і цемент луснем!
В часи коли капусти не густо ми не загусли
Дзуськи! кишені знають звуки хрускоту,
Коли ударні небезпечніше якудзи,
Заскорузлі спроби не переварили ніби кукурудзу!
Точно в лузу, не зважаючи на бруд,
Не бажаючи ненависті навіть для тих паскуд,
Проминаючи люд, виходжу на hood, поміж споруд,
Заробляєм кожен фунт і вміло розтрясемо грунт!
Приспів:
Там де мінуса — я домалюю плюс,
Там де груз на душі — я полюбому розберусь
Там де всі королі — я дістаю козирний туз,
І мій пульс під бітло, що влаштує землетрус!
"Там де мінуса — я домалюю плюс" — подобається, це класні реперські штуки. "Мій пульс під бітло" — бітлз значно повільніші, ніж пульс, тому згадка про них виглядає зайвою (ред. "бітло" — це музичний біт, однак важливо показати саме сприйняття тексту зі сторони, тому ми не стали виправляти літератора). Але тут наскрізні рими й це прикольно. "Володар кілець піти міг також навпростець, Тоді б лишився все одно поводирем овець..." — це щось зовсім ліве, тому що володар кілець — Саурон, куди він міг піти навпростець, якщо він прив'язаний? Чи мають на увазі Фродо (який не є володарем)? Є русизм "кнут", але його можна лишити через риму. У рядку "І не поведусь на вирази видані вигоди ради замилених вуст" — гарна гра слів. А от слово "замилених" тут ні до чого. Мають на увазі ніби як милі, кохані вуста, але по факту вийшло, що вони намилені милом. Краще сказати "ради милих вуст", проте вони контрастують з жорстким текстом — це з глибокого романтичного лексикону, а тут щось інакше пробивається. Я поміняв би на гарячих, хтивих, розкритих — перед поцілунком чи, може, якщо зжерти щось хочуть. Строфа:
Точно в лузу, не зважаючи на бруд,
Не бажаючи ненависті навіть для тих паскуд,
Проминаючи люд, виходжу на hood, поміж споруд,
Заробляєм кожен фунт і вміло розтрясемо грунт!
класна й динамічна, в стилі того, що написано. Це реп-речитатив і тут усе має триматися купи.
Якщо чесно, я не очікував такого результату. Дуже втішений, що є українськомовний дум, реп. І через це я навіть трохи здивований, бо слухаю таку музику. Якщо ж підбивати підсумки, то найцілісніший текст у The COW, а як композиція більше сподобались Тулим. А ще я побажав би всім хороших перспектив.
Задумуючи цю статтю, авторка мала на меті дослідити тексти пісень українських андеграундних гуртів та показати їхній високий рівень і зв’язок з літературою. Для літературознавців досвід оцінювання текстів пісень став унікальним, сподіваюсь, що й для музикантів він буде таким самим, а рецензії виявляться не менш приємними й захопливими.
Про частину учасників цього матеріалу та їхній свідомий вибір української мови для лірики ми писали у матеріалі "Вітчизняний метал і українська мова".
Обкладинка — фото Negative Space
фото експертів — Валентин Кузан, видавництво Pabulum
