Гоня: Я взагалі не думав, що буду читати сольно
Вітання читачам нашого порталу! Сьогодні випала нагода порозмовляти з учасником реп-гурту Глава 94 – Гоньою. Артист випустив альбом "Саботаж", який став для нього першою, дійсно вагомою, сольною роботою. Колись ми мали бесіду з повним гуртом, та зараз знову перенесемось до похмурого Львова, щоб зустрітись з його бойовою одиницею.
Ігор Гутник, відомий більше як Ванпанчмен або Гоня, уже 10 років є учасником львівського реп-гурту Глава 94 спільно зі Степаном Бурбаном (Кашляючий Ед, Паліндром). Паралельно учасники завжди працювали над сольними речами. Перший сольний реліз Гоні, "Фіталіті", вийшов у 2015 році. З того часу в різні моменти виходив ще ряд синглів, аж доки у 2020-му не побачив світ другий повноформатник "Саботаж". Гоня відзначає, що у різний час захоплювався різними жанрами, слухав різну музику, але єдине, що впливає на його творчість — те що відбувається навколо і всередині.
— У різні періоди життя реп відіграє різну роль. Як у тебе з ним зараз?
— Ну, зараз я прям жорстко присів на це дєрьмо… Тепер я від нього щось хочу!
— Давно твої вимоги зросли?
— Відколи почав писати альбом "Саботаж".
— Через це, власне, ми і спілкуємось. Це ж не перший твій сольний реліз ніби?
— Ну, батлові треки були, ЕР-ха була, але й то там фіти і два сольні треки. Там і назва така — "Фіталіті". Найбільше запам’ятався всім трек "Мультивсесвіт", тому багато хто думає, що так і називається цей реліз. Не дивлячись, що трек старий, ми його переробили з бендом, а Степан (Кашляючий Ед прим. автора) хотів дописатись навіть. Та не стали ворушити минуле.
— У тебе була раніше тяга до сольної творчості?
— Та нє, я взагалі не думав раніше, що буду читати сольно. Я брав участь у батлах, робив фіти. Усе поставив на гурт, навіть не задумувався над тим, щоби робити щось самому.
— Альбом Глави пишеться дуже довго, а раніше ви вже говорили, що то просто мемчик. Не передумали?
— You never know!
— Не розкриваєш карти?
— Нє!
— Почекаємо. Те, що Степан відпаліндромився, тебе не лякає?
— Та нє, нормально. Я слухав його реп, так що…
— Реп від Паліндрома?
— Його реп, як реп… як Глава 94.
— Коли ви востаннє гуртом були на репетиції?
— Рік тому, ми рєпаємо поокремо.
— У тебе був ще проєкт Володимирович, що з ним?
— Він ще є! Просто він чекає, поки Гоня заспокоїться з репом, бо дохуя ще буде релізів. Він ще дасть про себе знати.
— А що стало мотивацією робити таку музику?
— Та суто по приколу. Мішати жанри, нести якусь діч, хай навіть жорстку, але то все дуже весело робити.
— Володимирович настроєний войовниче?
— Не весь, у нього є треки любовні, але ще не вийшли. А є ще "Ваші лялі не дають вам", він не діссовий. Ще був трек про Jеrry Heil, з кліпом у гаражі. От він, можливо, ще вийде.
— Ти один із небагатьох, хто має реп-ворога в особі Капітана Смоллетта. Можеш якось прокоментувати цей біф?
— Ну, це біфом тяжко назвати. Ми почали все це на ПідБіті, коли він усю дорогу казав, що судді мені підігрують, кудись тягнуть, хоч і вони постійно мінялись… Він два рази проїбав, тоді викликав мене на Rap Sox. На цьому батлі я взяв участь два рази, організація там до пізди, усе наламалось, відос не вийшов, і я подумав, що ну його нахуй.
— То проти нього був батл?
— Ні, проти Ozbroen. Сказали орги, що там нема шо монтувати, бо в нього жодного нормального раунду. Я теж там пару разів загнався, але робив усе так, щоби можна було вирізати, а він там щось тягнув, зажовував…
— Смоллетт досі тобі робить якісь періодичні виклики?
— Ой, та кликав мене на Король Заходу, читати без бітів. Я думав, що ну нахуй це "без бітів". Можна так зустрітись і попиздіти, чи попіздитись, якщо в нього вже аж такий конфлікт зі мною особистий.
— Чим ти заробляєш на життя?
— Я — барбер, це основна моя зайнятість. Також я навчаю цій професії, а це набагато тяжче, ніж просто стригти.
— Як дійшов до того, що вирішив стати барбером?
— Дуже банально. Я пробував дизайн на фрілансі, але бабок не було. Пішов постригся, мене постригли так собі, і я зрозумів, що то можна робити краще. Пішов на курси, вивчив базу, дивився відоси на ютуб, піздив техніки, походив по барбершопах, їздив на різні майстер-класи до чуваків із Лондона і т.д.
— У Львові розвинена барбер-культура? Ви робите івенти чи фестивалі?
— Переважно, це відкриття нових барбершопів, коли всі сходяться познайомитись із новими людьми, або таке як майстер-класи, змагання у вигляді батлів. Усе як реп.
— Для мене це завжди було реперською професією, ще з часів фільмів з Ice Cube.
— Так-так. Він перший із реперів, хто відкрив мережу свою барбершопів. Потім Тіматі (ред. сміється).
— Карантин вплинув на твою роботу?
— Так, я дуже розлінився. Колись стриг по 11 людей, а тепер 5, і вже впадло. Це як реп: набрав скілів, валиш як йобнутий, але бувають дні, коли можеш завалити дуже сильно, а буває, що переносиш усіх клієнтів на наступний день.
— Drunkmaster — це твоє барбер-поганяло?
— Так.
— Це тому, що ти стриг п’яним?
— Стриг. Ну, типу підвипившим. У мене навпаки розкриваються чакри, бачу ще піздатіше, розкутіший. Пропонуєш зробити щось по-іншому, і вже стрижеш, а тоді чувак такий "а, ну так… ок!". Бувало таке.
— Крайній альбом у тебе теж доволі алкогольний. Алкоголь важливий у твоєму житті?
— Був! Зараз я це міняю і вже не п’ю. Це перше тверезе інтерв’ю, як мінімум, не з бодуна.
— Вау, з дебютом!
— Дякую! На рахунок альбому: тверезим багато чого не скажеш, спускаєш усе, а коли "синій", то думаєш "ні, а чого не сказати? Хтось мусить про це говорити!". І в мене воно так неслось… Переважно, усі тексти написав із бодуна.
— Кліп "Добрий день"?
— Усю дорогу пив, відтоді, коли з пациками пересіклися на зйомці, й аж до її закінчення. Там дуже дофіга локацій не потрапило у відос, де просто дикий треш нісся. Ми знімали до 5 ранку, уже аж стругали. Я б не зіграв алкоголіка, довелося все зробити трушно. Наїбнувся з риштовки, мало копчик не розламав… Ледве ходив.
— І тепер ти не п’єш. Що послужило мотивацією?
— Чувак, мені вже 27… нещодавно стукнуло, до речі. Я тиждень не просихав, бухав, як дурний. І я думаю: що далі? Малому вже три роки… Я би не хотів мати батю-алкаша, а я — вже алкаш… Ну, по мені не скажеш, бо ми не ужирались водярою, як то буває. Їли, пили в міру, але бля, чувак, я без алкоголю жити не міг. Малий став моєю мотивацією. Я почав прокидатись без бодуна, ходжу на турнічки, хочу піти ще в зал і привести себе в порядок.
— Це дуже похвально. У тебе все вийде!
— Так! На баскет ще хочу піти, може, стрітбольчик шпіляти. Буду з малим бігати. Я колись грав за школу, універ. Зараз ось кинув трьоху — кисть заболіла… Думаю, огооо, бля, дожились.
— Ти зараз у шлюбі?
— Ні, ми розвелися. Чекаємо офіційного підтвердження.
— Як вплинула на твоє життя поява сина?
— На життя репера?
— Життя репера.
— На музло нічим не повпливало, швидше, на роботу. Я почав більше хуярити, завжди потрібно більше бабок. Коли я дізнався, що Катя завагітніла, то кинув барбершоп, у якому працював, і ми відкрили свій, щоби почати власний бізнес. Забирало все це дуже багато часу, через то й почали хєритись стосунки. Катя теж займалась подібною справою, і там теж треба було тримати руку на пульсі, також хуярити, а ми навіть не мали, на кого лишити малого. Родаків в Україні нема, а нянькам я не довіряю. Він просто дуже малий ще був. Ми валили по графіку 2 через 2. Я більше пройобувався, а вона терпіла все це дєрьмо… Але ніяких проблем мені не складало й не складає посидіти з малим. Доводиться його брати на студію. Він зовсім не дає працювати, заломлюється в кабінку, постійно кричить. Один раз сказав "тату, будь ласка, не співай", я залив у інсту й це стало локальним мемчиком.
— Глава 94 — самобутній гурт. На що робите акценти в просуванні матеріалу?
— Ну, музичні ресурси ніфіга не дають. Вони, блять, навіть заголовок не вміють нормально написати. От як би не хейтили rap.ua, це єдиний портал, де вміють написати заголовок, який тебе зацікавить. Якщо взяти інші, то це піздєц, як просто вони все подають. Хтось там випустив альбом… Ти підеш читати таку статтю?
— Навряд.
— Ну ось. Якби вони писали "Чувак заїбашив свою жінку в альбомі", то ти би туди глянув. Не маю на увазі, що саме так і писати, але щось цікаве взяти з альбому й гарно подати. Але для цього треба слухати весь альбом… Нема в нас музичних журналістів. Наприклад, недавно читав статтю із заголовком: "Не виправдали надій: що не так із гуртом Kalush". Та вже паїбать! Я не журналіст, але якби я то писав, то заголовок був би: "Чуваки, які мали вистрілити як alyona alyona, пішли нахуй разом зі всіма вкладеними бабками". Просто всім стане цікаво про суму бабок, і зайдуть… Я почитав, бо мені скинули посилання, а так би просто прогортав. Заголовки рішають!
Нещодавно написали, що нема артистів, які підіймають гостросоціальні теми. Так ви ж їх не шукаєте! Вони ниють, що нема про шо писати, нема про кого. То візьміть і просто пошукайте! В інших країнах журналісти лізуть під кулі за інформацією, а тут настільки їм впадло, що ти сам пишеш пресрелізи, розсилаєш по всіх порталах, і вони ще крутять носом. Якщо я їм нахуй не треба, то хай не пишуть, а я сам усе писати і скидувати не хочу. Якби так зробили всі, то їм би взагалі не було про що писати, і вони почали би рухати жопою, і щось шукати. Ясно, що бабок нема у двіжусі… Нема бабок у репі, нема бабок у журналістів, отак ми всі тут і здохнемо нахуй… бомжами. На роботках, на заводах.
— Якщо на музресурси ти забив, то на що потрібно переключатись?
— На таргет-рекламу, інстаграм, ютуб. Блогери/влогери теж не допомагають, бо там підписникам цікава інформація суто про цього чувака чи чувіху. Музло тяжко проходить. Усі хочуть, щоби були інфоприводи, як у штатах, але ми не в штатах. Тут нема часу, треба працювати. Ще є різні промо-контори, але їм треба дофіга платити. Середньостатичний український репер не має бабок, бо все йде на сім’ю.
— Можна випхнути суто на креативі?
— Не знаю… Може якийсь чувак появитись і роз’їбати.
— А виїхати на актуальних темах?
— Якщо це не зашкварно.
— У чому зашквар?
— Коли вже всі про це базарять. Треба робити першим. Нахуй ще раз говорити, якщо вже всі висказались? Реп для нас був інструментом донести щось таке, про що люди не знають, не бачать. Трохи глибше копнути. Усе, що на поверхні, люди й так бачать, а якщо не звертають увагу, то роблять це свідомо. Вони просто ігнорують цю хуйню. Ми повинні бути тими героями, які заставлять людей думати. Колись привертали увагу через вірші. Шістдесятників, наприклад, їбашили, відправляли в табори, бо вони говорили правду. Я не розумію, чому це не говорять усілякі Вакарчуки й так далі, у яких мільйонна публіка. Вони би пішли за ними. Я би вже роз’їбав Донбас із тими людьми. Замість того вони пропагують якусь толерантність до дивних речей. На мою думку, нас "примусово-добровільно" позбавляють вибору, позиції й самовираження в тих, чи інших двіжах.
Я, наприклад, не сприймаю трансів, або ще якось гендерно-перероблених людей. Я ненормально ставлюсь до того, що мужики довблять один одного в сраку. Трохи расист: мене бісять хачі й цигани. Або взяти бодіпозитив, коли йдеться про зайву вагу, яка погано впливає на здоров‘я людини. І я не збираюсь підлаштовуватись, бо, блять, "усім же треба бути толерантними". Я так не думаю й не буду підписуватись на оці стадні двіжі, де з нас роблять біомасу, якою можна туди-сюди кидати, коли це вигідно. Їбать, якщо всі захочуть поздихати через якусь-там нову штуку, то, будь ласка, а я не підписуюсь, і не через те, що я — піздєц бунтар, і пливу завжди проти течії, а через те, що в мене є вибір, і власне бачення. Але я за адекватний фемінізм… Той, що нормальний, а не радикальна діч, яка пропагує зворотний сексизм, і ще за купу речей, які реально пофіксили половину проблем у суспільстві.
Думки, висловлені в інтерв'ю, передають погляди героїв і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua. Окрім того наголошуємо, що частини цього інтерв'ю суперечать статті 24 Конституції України, яка каже, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, і не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Гоня в соцмережах:
https://www.instagram.com/punchmanglava/
https://www.facebook.com/Glava94/
https://soundcloud.com/glava94
https://twitter.com/glavagonya
Фото надані Гонею
