Чтиво для своїх: підбірка книжок про музику від Neformat

Neformat дослідив, яка актуальна література про музику або ж її представників доступна на книжкових поличках зараз.

Що-що, а от український книжковий ринок багатшає з кожним роком. Нішеві книжечки про локальну сцену або про артистичний феномен від першої особи українською – несправджена мрія минулих поколінь, що нарешті стала доступною реальністю. Разом із цим українцям більше не треба покладатися на табуйовані нині російські переклади великих мемуарів — маємо свої.

Neformat вивчив, на що саме можуть розраховувати наші читачі, яким хотілося би ЩЕ більше дізнаватися про музичну сферу і її діячів. Ідемо за нашими палкими видавцями й відкриваємо вам книжки про музику українською!

Український вимір

Дреди, батли і "стіли". Два століття субкультур в Україні, Дар’я Анцибор

Якщо раніше наші дослідники з обережністю писали про субкультури в Україні і їхні заняття в академічних роботах, часто зосередившись лише на певному аспекті їхнього існування, то Дар’я Анцибор збалансувала ситуацію. Її нещодавня книжка "Дреди, батли і стіли" вирвала тему субкультур як зі сторінок наукових праць, так і з контркультурних журналів, і комплексно виклала її ширшому колу зацікавлених українською молодіжною історію і музикою.

"Чимало з вас захочуть розпитати своїх батьків, дядьків і сусідів про те, що ж вони слухали раніше, як діставали улюблені альбоми та які проблеми мали через свої вподобання…", — ділиться авторка в коментарі до видання.

І однією з причин розпитати про це якраз може стати її книжка, оскільки вона охоплює недалеку історію зокрема. До слова, у ній також ідеться про роль Neformat у культурних процесах іще зовсім молодої України.

Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття, Філ Пухарєв

Українська поп-музика радянських часів настільки недодосліджена, що "поп" характеристику багатьох виконавців, окрім Софії Ротару, Назарія Яремчука і Ніни Матвієнко (хоча про них у книжці теж ідеться) треба буквально доводити новим поколінням. Автор вищезгаданої книжки Філ Пухарєв не дає історії нашої естрадної пісні потонути як у своєму каналі ПЛАЙ, так і в новому друкованому творі. Не всим же займатися Золотому Фонду!

У своїй книжці Філ пише про історію українського попу минулого століття, нагадує про позабуті імена української сцени й розкриває зв’язки між ними. А щоб власні назви чимскоріше вимальовувалися в реальні події й обличчя, видання містить QR-коди, які ведуть до тематичних плейлистів.

Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і "Брати Гадюкіни", Юрій Рокецький

Юрій Рокецький із Мертвого Півня написав мемуари про Сергія Кузьменка з Братів Гадюкіних. Якщо перефразувати, то одна легенда присвятила чимало особистого часу задля комеморації іншої легенди — так народилася українська рок-біографія, украй рідкий звір.

Твір вийшов у 2024-му й тоді ж здобув звання "Книга року ВВС" у номінації "Есеїстика". Це простягло його значимість від світу музики до літературного. Окрім того, самі події, їхня яскравість і абсурдність, виводять текст із розділу "винятково для фанів" у ширші води майже фікшну. Але ні, усе це не вигадка:

"Гади" за лічені хвилини розірвали зал на шматки вибуховою сумішшю рок-н-ролу, бугі та блюзу. Програма складалася переважно з пісень Шулі та кавер-версії одного з хітів Френка Заппи у виконанні Кузі. Не обійшлось і без прикрого інциденту. Під час виконання останньої пісні в Олега Невелюка задимів басовий комбік. Його почало бити струмом, а гурт у цей час продовжував грати, не помічаючи, що їхній колега сіпається в судомах", — уривок із книжки, який публікувало медіа Бабель.

Історія українського рейву, Ігор Панасов

Якщо ви досі асоціювали рейв-сцену винятково з Берліном — пора покласти цьому край і дослідити свою. Звісно, великим помічником тут буде Ігор Панасов, який зібрав чимало фактів і думок живих людей у суцільну розповідь про тривале існування української електронної сцени. Книжка охоплює період від 1991-го до 2023-го, що означало "цілий період незалежної України" на момент написання.

“Після того, як люди, побачили, як це відбувається в Європі, це почали відтворювати у нас. Тобто в Україні почали системно над цим працювати. Можна сказати, що така знакова подія в історії українського рейву — це вечірки "Торба Паті", які відбувалися в Києві з 1995 по 1997 рік. Це була просто супермода. Брати Клички, Андрій Шевченко, Олександр Роднянський [...] вважали за потрібне з'явитися хоча б раз на такій вечірці. Паралельно відбувалися такі ж рухи в Харкові, Дніпрі, Донецьку, Одесі. Трошки пізніше у Львові, Івано-Франківську. Щоправда, там була своя специфіка”, — розповів Ігор в інтерв’ю каналу Дім.

Видання не допускає маргіналізації рейву, найповніше підсвітивши знакових осіб у розвитку цієї культури. І, звісно ж, як вимагає сьогодення, на сторінках містяться численні QR-коди для поглиблення вашого знайомства з українською клубною історією.

Україна IN ROCK, Олександр Євтушенко

Тверда ретроспектива й чи не перший каталог українських рок-виконавців, який створив уже покійний український музичний журналіст Олександр Євтушенко. Казали, у Києві не було жодного музиканта, який не знав Олександра, і він так само мав всеохопні знання про місцевих артистів. Їхню частину він виклав саме в цій книжці.

"Один із мотивів появи цієї книги — це послідовне ігнорування медійниками цілого жанру, тобто — цілої культури, що не вкладалася у рамки офіціозу", — пише Євтушенко у передмові, яка, на щастя, контрастує з сучасністю.

Завзятість Олександра у покращенні ситуації тут пішла так далеко, що, попри назву книги, у ній ідеться і про хіп-хоп, і про панк, і про багато чого ще. Тогочасні читачі відмічали, що згадка молодих (тоді) колективів зробила книжку нетиповою. І хоча ви, цілком можливо, знаєте більшість імен звідти, вона досі здатна щонаймнеше упорядкувати й доповнити вашу базу.

Хеві-метал, Фоззі

Завершує наш перелік українських книжок про музичну творчість і події навколо неї Фоззі (Олександр Сидоренко) з його художньою історією про "залежність від музики й шоубізнесу". Детективний твір фокусується на окремій історії швидкого злету, що регулярно трапляються у водах музичної індустрії. Як досвічений музикант й учасник індустрії, Фоззі також знає, наскільки швидкоплинними ті можуть бути.

Ми би не включали цей твір сюди, якби той не був побудований на реальних спостереженнях артиста. Загорнувши їх у художні декорації, соліст ТНМК ділиться усе ж чимось справжнім, хоча й у навмисно замаскованій формі.

Закордонний вимір

Spotify навиворіт. Як шведський стартап здійснив музичну революцію, Свен Карлссон і Йонас Лейонхуфвуд

Для когось музика це чисте задоволення, варте грошей, а хтось інший зрозумів, як ці гроші зібрати, і зараз ми про компанію Spotify. Наразі це найпопулярніший музичний стримінг в Україні, за інформацією Na Chasi, й найбільший за кількістю підписників у світі. Так, це бізнесова література. Але в ній ідеться про індустрію, присутню в житті багатьох українських користувачів щодня.

У самій уже передмові до книжки сказано так: "Ти залишаєшся клієнтом, а Spotify здобуває дедалі більше влади над твоїми звичками". Зачепило? Навіть тут бізнесмени не полишають спроб.

Забудь усе окрім мене, Філомена Ґрандін

Якщо забрати з історії американського фолку згадку про Folklore Center і ім'я засновника цієї локації Іззі Янга, то переповісти її буде вкрай важко. І ця книжка показує, чому.

Коли молодий син мігрантів у першому поколінні відкрив магазинчик книжок, фолкових фанзінів і платівок у 1957-му, то неочікувано закрив потребу цілої групи молодих артистів у місцині для виступів і просто зборів. Серед групи були Боб Ділан, Джоні Мітчел, Джоан Баез, Пітер Сігер й інші, на чийому спадку відтоді розвивається фолк.

Завдяки своїй щирій симпатії до фолку, як до стилю музики й життя, Іззі зростав разом із його найяскравішими представниками. Зараз більшість його знає як музичного експерта й продюсера Ділана, але це поки ви не прочитали цю книжку. До речі, її написала його донька — шведська акторка Філомен Грандін.

Звідси ніхто не вийде живим, Денні Шуґерман і Джеррі Гопкінс

Це найперша біографія Джима Моррісона, лідера The Doors, яка вийшла друком ще у 80-ті роки. Її створили люди непрості й славетні в своїй ніші — постійний дописувач журналу Rolling Stone і зрештою біограф Джеррі Гопкінс і менеджер пізнього складу The Doors, їхнього клавішника Рея Манзарека й Іґґі Попа — Денні Шуґерман. І цікаво, що останній був знайомий із Моррісоном у підлітковому віці, отож описує його з цієї перспективи.

Ця біографія зараз уже стала знаною класикою. А на момент виходу вона спричинила як нові хвилі обговорення Моррісона й гурту, так і розкол у суспільстві, оскільки багато хто знайшов у виданні історичні й фактичні ляпи. Але цей ризик притаманний біографіям узагалі, тож вам вирішувати, вірити, чи ні.

The Beatles. Від Ліверпуля до Еббі-Роуд, Ернесто Ассанте

Італійський журналіст, есеїст, дослідник музики і зрештою письменник Ернесто Ассанте написав кілька музичних книжок. Але саме його історія The Beatles у твердій обкладинці тепер може стати настільною в українців. Перевидана в 2024-му, у рік смерті самого Ассанте, літературна новинка тоді ж з’явилася у наших книжкових. Як учасник і тлумач культурних процесів, автор узяв легендарну четвірку і як основну тему, і як часову рамку, крізь котру показує значущість “ефекту бітлів”:

“Деякі речі можуть здаватися дрібницями з погляду історії, але вплив The Beatles на поведінку, спосіб життя й мистецьке самовираження від 1960-х до сьогодні був надзвичайно глибоким”, — пише Ассанте в передмові.

І саме таким великим людям він, як правило, присвячував книжки – серед його доробків також біографії Джиммі Гендрікса й Фредді Меркюрі, іще не перекладені.

Фредді Меркюрі: A Kind of Magic, Марк Блейк

І тут же повертаємося з гарною новиною: прочитати про Фредді Меркюрі українською таки можна, але вже у викладі Марка Блейка, британського журналіста й письменника.

Завдяки своїй роботі, Марк мав нагоду особисто поспілкуватися із Брайаном Меєм, гітаристом Queen, й ударником гурту Роджером Тейлором, і зблизька спостерігав їхній стан після втрати не просто фронтмена, а й одного з найбільших артистів усіх часів.

Попри те, скільки часу вже минуло від смерті Меркюрі, Блейк вважає, що Фредді навіть більше цінують саме зараз. Підтвердженням цьому є не лише його літературний хіт (й іще невичерпний список книжок про Queen і Фредді, які продовжують виходити), але й те, як музика й історія навколо його особистості відроджуються з новою силою кожні кілька років.

Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd, Нік Мейсон

Якщо хтось чекав на цей мемуар українською, то вже міг посивіти: Нік Мейсон видав оригінал у 2004 році, а у нас його переклали у 2024-му. Гарна новина в тому, що книжку таки адаптували й наблизили до видання, яке Пітер Гебріель давно-давно назвав "справжнім задоволенням".

Окрім особистих і маловідомих історій, українська версія включає низку унікальних фотографій з різних періодів Pink Floyd і молодості самого Мейсона, єдиного незмінного флойдівця в колективі. Без зайвої скромності легендарний ударник згадує у мемуарах і про свій сольний і вкрай малознаний проєкт. Словом, українським любителям епохи однозначно є що погортати тепер.

Творець смаку. Моє життя з легендами і геніями рок-музики, Тоні Кінг

Нетипова книжка в переліку, яка водночас добре підсумовує його до цього моменту – автобіографія Тоні Кінга, людини-all-in-one, чия життєва лінія перетнулася чи не з усіма найбільшими музикантами минулого століття. Узяти хоча б те, що він був поряд із Меркюрі в його останні дні, масштаб зрозуміли?

Ким саме Тоні був – сказати важко, але ось приблизний перелік його занять у хронологічному порядку: людина на побігеньках, промоутер, піарник, A&R-менеджер, віцепрезидент лейбла Елтона Джона Rocket, й згодом креативний директор RCA Records. Навряд чи це все, оскільки за молодості йому довелося не лише співпрацювати, але й товаришувати з багатьма видатними людьми, зводити їх разом і подекуди ненавмисно впливати на їхню кар’єру.

“Створювалася свіжа та особлива культура, і все було пов’язано з усім. Рок-зірки тусили з перукарями, які тусили з модельєрами, які тусили з фотографами. Ти приходив на вечерю й зустрічав людей найрізноманітніших професій. Саме завдяки цьому перехресному запиленню культура 1960‑х саме така, як ми її знаємо. Здавалося, наче Лондон хтось перемкнув із чорно-білого на техніколор”, – пише Кінг у книжці.

Тож якщо вас цікавлять яскраві історії про музичні зустрічі, вечірки, співпрацю й нерви поза яскравим фасадом high life – ці мемуари переклали спеціально для вас.

Історія мого кохання, Тіна Тьорнер

Можливо, це добре, що українською доступний саме другий мемуар легендарної Тьорнер, адже він балансує між найпершим I, Tina: My Life Story (1986) й третім Happiness Becomes You: A Guide to Changing Your Life for Good (2020). В автобіографії посередині артистка охоплює найвідвертіші сторінки свого життя й відводить читача максимально далеко від свого образу секс-символу й "королеви рок-н-ролу" — в глибини особистого життя.

На відміну від першої книжки, створеної разом із журналісткою, тут Тіна переказує все сама, іноді повертається в часі, іноді ставить вголос неприємні питання до себе, щось романтизує, але так природно, як кожен робить це у своїй голові. Словом, якщо вам закортить відірвати погляд від сцен, історій співпраці й крутоти музичного шоубізнесу — ось особиста історія діячки, яка торкнулася цього всього, але здатна розповісти й про інше.

Depeche Mode: Faith & Devotion, Єн Ґіттінс

Ця книжка чомусь так і не отримала українськомовної назви, що зменшує шанси знайти її. Хіба що ви знаєте Єна Ґіттінса? Cпочатку він редагував книжки для і про Blur, Meat Loaf і багатьох інших артистів, але згодом почав писати їх самостійно — про Björk, The Cure, і врешті про технопіонерів Depeche Mode.

У книжці послідовно передано історію самої музики гурту без нехтування її особистим аспектом — успіх там перемішується зі стражданнями й боротьбою. Через них могло не стати гурту, і завдяки ним же народжувалася саме та музика, необхідна поколінням і поколінням потому. Біографія була видана у 2019 році, щоби вже на 40-ліття гурту всі встигли її прочитати й пригадати, що зробило Depeche Mode не лише культовими в світі, але й важливими для вас.

Біллі Айліш: Неофіційна біографія, Едріан Беслі

Найсучасніша музикантка в усьому нашому переліку і єдина популярна саме зараз — Біллі Айліш. Її біографію написав Едріан Беслі — ґострайтер і фріланс-письменник, чиє хобі розгадувати секрети успіху наймасовіших за прослуховуваннями артистів сьогодення (окрім Айліш це ще BTS, Blackpink та інші). Тож ця книжка зацікавить тих, хто так і не зрозумів, чому знає стільки про Біллі, ніколи не слухавши її прицільно, і тих, хто досі думає, що артистка зі звичайної родини й просто писала пісні в кімнаті зі своїм братом. Звісно, поціновувачам її творчості це читання теж буде до смаку. Тим паче, якщо вас захоплює все тіньове, самочинне й заборонене, бо це все-таки її неофіційна біографія.

У подібних матеріалів завжди одна серйозна проблема — вони зрідка можуть охопити прям усе-усе. Звісно, ми постаралися. Але якщо, із якихось причин, ми оминули книжки, які точно заслуговують на згадку, дайте нам знати в коментарях у соцмережах.